відпуст

Ві́дпуст, ту, м. Отпущение грехов, разрешение. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. На ві́дпуст ходи́ти. Ходить на богомолье. З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля. Ном. № 8109.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Ві́дпуст, ту, м. Отпущение грехов, разрешение. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. На ві́дпуст ходи́ти. Ходить на богомолье. З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля. Ном. № 8109.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937


Ві́дпуст, ту, м. Отпущеніе грѣховъ, разрѣшеніе. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. На ві́дпуст ходи́ти. Ходить на богомолье. З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля. Ном. № 8109.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924