Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/125

Ця сторінка вичитана

Ні, в човен вскочив, жінку й діти
Забув тоді і визволив тебе!

В. Фірст
Чи ми ж могли його обрятувати?

Беззбройні всі, і мало нас було!

Гедвіґа (кидається до нього на груди)
Ой, тату мій, і ти його утратив!

І край, ми всі утратили його,
А він, він — нас! Хай бог його рятує
Від розпачу! До нього в льох страшний
Не дійде вже розвага й поміч братня…
Коли б іще не занедужав там!
В сирій тюрмі він мусить занедужать:
Альпійська рожа гине на болоті,
То так і він: при світлі й сонці тільки,
У запашнім повітрі жити може…
В неволі!.. Він, чиє дихання — воля!
Не може жити він диханням гробу!..

Штавфахер
Утихомиртесь: всі ми будем дбати,

Щоб одчинить йому його темницю!

Гедвіґа
Що можете зробити ви без нього?

Була надія, поки Телль був вільний:
Тоді невинний оборонця мав,
І гонений рятівника знаходив…
Усіх би Телль обрятував, ви ж всі
Не зможете йому розбити пута!..

Барон прокидається.

Бавмґартен
Він ворухнувсь… А цитьте!
Аттінггавзен (підводячись)
 Де він?