Зате вірші соціяльного змісту викінчені, витончені, різані на міді. Шкода тільки, що «Пора», звернена до робітництва заходу, закінчується таким покликом:
«Годі!
Добре рушницю набий,
Цілуй сина,
Виходь і бий
В спину».
Це те, чим грішать тільки початкуючі поети для всилення виразу. Треба застерігати від надмірного захоплення кривавим покликом такого роду. Це закінчення з'явилось зовсім зайвим, хоч технично воно виконано добре. Сама по собі безпорадна картина, коли:
«…сина повісять на дубі
З такою ж птицею в грудях.
З моторошним приспівом
Люлі, люлі, — на дубі
— В грудях» —
викликає протест, обурення й жагу до боротьби й помсти.
«Революція» і «Убий» найкращі вірші, класично викінчені.
Що до художніх прийомів, секретів творчости Йогансена, — треба його студіювати, дискутувати, загальників рецензента тут мало.
Виписувати уривки немає рації. Треба читати й любити строгого художника й пройматись його творчістю, про яку можна сказати, що вона «многих томов тяжелей».
Збірку видано на гарному папері, але коректа й верстка дуже кепські. Переплутано кілька віршів: два вірші злито в один і т. д.
Йогансена треба б було видати далеко краще.
І. Дніпровський.