Кроковеє коло
Мих. Йогансен
Революція
• Інші версії цієї роботи див. Революція Київ: «Гарт», 1923
РЕВОЛЮЦІЯ
 
I.

Коли Прометей
Підвівся руба
 З чотирьох ніг на дві.
 І вогонь з запаленого блискавкою дуба
Узявши у кострубаті руки.
 Повстав проти Зевса,
То перша була
 На землі
Після несчисленних ночей
 Революція.


II.

 під вітром у вічних снігах Кавказу
 Зазяблі раби
 Убили своїх центуріонів
сунули з полум'ям і димом.
 Як люта імла,
 В дикій роспуці
 на Рим,
 То ще раз
ісля мільйонів, і ще раз
 Була
 Революція.


III.

 Коли гнаний,
До смерти потомлений Робочий
 У голодні руки
Узявши
Війні віками вірний метал
 На спомин
За погаслі очі сухітних дітей,
За панські ночі зганьблених жінок,
 За проституток,
 За віковічні муки
 За тисячолітній стогін,
 Уразив пана у серце,
 То в перший
 Після мільйонів разів,
 Знову в перший
І в передостанний раз
 Була
 Революція.


IV.

Коли на землі — Комуна,
 Й сумирного вечору
 З верхів'я
 Гірних гаїв,
 Як всесвітові струни,
 Люде линуть далеко
 За обрій землі,
 Аби в гармонії миру,
 Як меч,
 Мов лелека,
 Осягти, захопити іще одну
 невторовану путь.

 Коли електрику,
 Радій
 І инші ляльки
 Буде поховано з миром,
 Як архаїчні руни,
 В дитячі книжки,

 Коли на землі — Комуна
 — Один величний.
 І лише смерть,
 Як і раніш,
 Жертиме гірших і ліпших —
 Останній тиран
 В океані Комуни…

 І ще раз, ізнову
 У цвинтарях книгозбірень.
 У поемах забутих поетів,

 У якійсь старовинній Леніна й Маркса науці
 Роскопають люде
 Одне напіввмерле забуте слово.
 І слово це буде:
 — Революція.