Ця сторінка вичитана
Во́рог Ту́рчин и Тата́рин,
Во́рог Лях и Ні́мець,
И Моска́ль, що на́шу сла́ву
Оберну́в у ні́вець.
И пога́не й христия́не,
Жиди й католи́ки —
Всю́ди на́ша ворожне́та,
Як е світ вели́кий.
И в чужі́й землі́ и до́ма
Ко́жне з нас глузу́е,
Заіда́е наш насу́шний,
Серед нас пану́е.
Хоть ніко́го ми не лю́бим,
Та ба! що́ роби́ти?
Му́симо всім заволо́кам,
Ба й ката́м годи́ти.
И чужі́ ми чужени́ці
В рі́дній Украі́ні,
Як пташи́на без гнізде́чка
На німі́й руі́ні…
***
Ой чом же се, бра́ттє, чом воно́ так сталось,
Що край ми широ́кий, лю́бий осягли́,
Та в спа́дку нево́ля нам одна́ доста́лась,
А на́ше надба́ннє чужаки́ взяли́?
