моральним ударом, що його власне дізнала. Хвиля мине, рани заживуть, і вона, певно, затужить за тим життям. От тим-то він предложив їй, щоб перед поворотом додому обоє відбули кількамісячну проїздку по Европі, яку він і сам рад би оглянути. Ніна якось ніби неохотно прийняла це предложення, але по кількох днях цілковито забула про те, що колись так хотіла вертатися додому.
Сила Іванового чудодійного персня проявилася тепер у повнім блиску. Перстень той переносив їх обоє з міста до міста в одній хвилині, без труду й клопотів, давав їм у руки невичерпані засоби, позволяв видавати нечувані суми, ясніти безмірним багатством, що нічого не коштувало і яке мало тільки тоту недогоду, що в якийнебудь спосіб діставшися в треті руки, щезало, як сніг на сонці. Значить, було воно привидом, як про те Іван достотне²⁷) переконався, але привидом зовсім достаточним на те, щоб запевнити їм славу людей безмірно багатих.
Ніна зразу онималася²⁸) якось черпати з того чародійного джерела.
— Яке я маю право на це? — говорила.
Але Іван успокоював її.
— Коли ти раз узяла мене собі на службу, то позволь мені заспокоювати всі твої потреби.
— Але мої потреби можуть статися капризами.
91
