каже: „Ви, турки-яничари, помаленьку, браття, ячіте,
од ґалери одверніте;
бо тепера він підгуляв, на упокої почиває,
на похмілля знемагає,
280.до вас не встане,
голови не зведе.
Казав: як буду назад гуляти,
то не буду вашої милости й по вік забувати!“
Тоді турки-яничари од ґалери одвертали,
285.до города Царіграда убігали:
із дванадцяти штук гармат грімали,
ясу[1] воздавали.
Тогді козаки собі добре дбали:
сім штук гармат собі арештували,
390.ясу воздавали,
на Лиман-ріку іспадали,
к Дніпру-Славуті низенько укланяли:
„Хвалим тя, Господи, і благодарим!
Були пятдесят чотирі годи у неволі,
295.а тепера чи не дасть нам Бог хоть час на волі!“
А у Тендрові-острові[2] Семен Скалозуб з військом на заставі стояв,
та на тую ґалеру поглядав,
до козаків словами промовляв:
„Козаки, панове-молодці! Що сяя ґалера чи блудить,
300.чи світом нудить,
чи много люду царського має,
чи за великою добиччу ганяє?
То ви добре майте:
по дві штуки гармат набірайте,
305.тую ґалеру з грозної гармати привітайте,
гостинця їй дайте!“
Тогді промовляли:
