яса

Яса́, си, ж. 1) Огласка, шумъ. Ой, Хмелю, — каже, — Хмелику! вчинив єси ясу і поміж панами великую трусу. ЗОЮР. I. 168. 2) Салютъ, привѣтствіе пальбой. Із дванадцяти штук гармат грімали, ясу воздавали. АД. I. 217. Гостям лицарську ясу воздаємо — стріляємо. Морд. Пл. 86.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924