ваний. І, нарешті, можливий і такий тип контамінації, коли до однієї фраземи долучається частина іншої: освятити воду в три батоги «дуже побити» < освятити воду (кому) і в три батоги потягати, збити пиху з носа «засоромити, заставити когось поводитися скромно» < збити пиху та вигнати мухи з носа. Значення всіх фразем, що виникли внаслідок контамінації, є своєрідним сплавом значень фразем — дериваційних баз. Особливо інтенсифікується в таких фраземах конотативна частина значення. І саме це (інтенсифікація оцінно-експресивного потенціалу) є однією з головних причин контамінації фразем.
1 Гвоздарев Ю. А. Основы русского фразообразования. Ростов н/Д, 1977, с. 59—60; Мокненко В. М. Славянская фразеология. М., 1980, с. 99. 2 Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови. к., 1973, с. 145—148. 3 Демський М. Т. Дериваційна база діалектної фраземіки бойківського ареалу. — В кн.: Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі: Тез. доп. і повід. Житомир, 1983, с. 239. 4 Гвоздарев Ю. А. Указ. раб., с. 105—124. 5 Шанский Н. М. Деривация слов и фразеологических оборотов (к вопросу о сходстве и различни процессов словообразования и оборотообразования. — В кн.: Русское и славянское языкознание. М., 1972, с. 300—308. 6 Гвоздарев Ю. А. Указ. раб., с. 73. 7 Потебня А. А. О мифическом значении некоторых обрядов и поверий. М., 1965, c. 32. 8 Скрипник Л. Г. Назв. праця, с. 139. 9 Шанский Н. М. Указ. раб., с. 306. 10 Мокиенко В. М. Указ. раб., с. 103. 11 Молотков А. К. Фразеологизмы русского языка и принципы их лексикографического описания. — В кн.: Фразеологический словарь русского языка. М., 1967, с. 7—23. 12 Скрипник Л. Г. Назв. праця, с. 135. 13 Селиванов Г. И. Фразеологическая контаминация как один из показателей структурного развития русского языка. — В кн: Вопросы семантики фразеологических единиц (на материале русского языка): Тез. докл. и сообщ. Новгород, 1971, с. 233—239. 14 Бабкин А. М. Русская фразеология, ее развітие и источники. Л., 1970, с. 43—44. 15 Там же, с. 29.
Надійшла до редколегії 15.02.83
М. В. ЛЕОНОВА, канд. філол. наук, Донецьк. ун-т
Визначним вкладом у скарбницю української революційної лірики є поезія І. Франка «Гімн»[1], твір високого громадянського звучання, поетичний революційний маніфест. Предметом художнього освоєння і поетичним втіленням у вірші став неспинний революційний рух народу за соціальну перебудову світу, за знищення експлуататорського класу.
Зупинимось на тому, як поет організовує поетичне мовлення, щоб поставити і розв'язати художнє завдання.
І. Франко відразу приступає до головного — вводить у вірш філософсько-узагальнений образ вічного революціонера, що уособлює революційну боротьбу трудящих за свою свободу, невмирущий свободолюбивий дух народу, його визвольні ідеали. Введений уже в перший рядок образ вічного революціонера далі розвивається усім складом словесно-художньої матерії, взаємодією всіх мовно-образних засобів, у ряді образних характеристик знаходить художню конкретизацію.
- ↑ Франко І. Твори: в 2-х т. К., 1968, т. 2, с. 23.
