здобування граніта (року 1906). Ця каменярня була технічно досліджена інженірами гідротехнічного відділу колишньої Київської губерніяльної земської управи, а зібрані в цій каменярні зразки були з доручення тої самої управи року 1915 визначені і петрографічно досліджені мною.
Обшира нова каменярня закладена на віддаленні одної верстви на південь від станції Олевськ, на 219-ій верстві Київо-Ковельської залізниці; до каменярні збудовано від станції галузь залізниці. Розроблювання каменя почато тут 1907 року в широких розмірах. Року 1913 тут було встановлено каменедробівку, сортировку, помпи для усунення атмосферних вод і особливі вагонетки для підвозки каменя з каменярні до лінії залізниці. Каменярню заложено на землі селянського товариства містечка Олевська; земля ця узята в оренду. Каменярня займає площу біля одної десятини; згідно з місцевими умовами землеволодіння тут можна зайняти згодом під каменярню до трьох десятин. З 1907 року щорічно вироблювано тисячу і більше кубічних сажнів каменя. Камінь здобувано у трьох великих котловинах і в численних неглибоких ямах. Зверху каменя лежить товща ґрунту та піску до півсажня завгрубшки (сипкий безнаметньовий польодовиковий пісок).
Дослідження зразків з цієї каменярні, що я виконав, дало такі наслідки:
У горішніх поверхах описуваної каменярні камінь є ясно-сірий і білуватий, дрібнозернястий, багатий на кварц гнейс, що є порозбитий щілинами відокремлення на великі плити і досить легко розроблюється ломами; його вживано на груз („бут“). Під гнейсом тут усюди виступає ясно-сірий, дрібнозернястий, почасти середньозернястий, біотитовий граніт, що його здобувано вже порохострільною роботою. Граніт тут є взагалі дуже твердий і міцний. На глибині трьох сажнів від поверхні він є зовсім свіжий і технічна вартість його кращає з поглибленням. Його вживано як гарний будівельний матеріял і для облицовок.
§ 75. Місцевість на схід від м. Олевська вкрита узаміт лісами і являє цілий ряд виступів звітрілого граніта у виді невисоких банюватих або грядуватих горбів, що збудовані із скиб відокремлення (приблизно паралелепіпедальної форми); простори між цими горбами вкриті з поверхні грубою товщею сипких, безнаметньових польодовикових пісків, що містять иноді у долішніх своїх поверхах домішку гранітової жорстви або ріжкатого щебіня гранітового або гнейсового. Тут нема і сліду Овруцького пісковика, що його широке розповсюдження зазначено тут на мапах петербурзького геологічного комітету (№№ 20 і 21). Цілком перекональним доводом повної відсутности тут Овруцького пісковика являється повсюдне в цій місцевості безпосереднє налягання польодовикових пісків на кристалічних породах, що спостерегається в усіх природніх і штучних відслоненнях (такі численні штучні відслонення зроблено було підчас будування Київо-Ковельської залізниці 1900-1901
