Перед накиданням у парники землю відтаюють, коли вона дуже вже промерзла, обкладаючи купу гарячим гноєм; а коли не бажано, щоб земля була мерзлою, то купу обкладають на зіму й під час сильніших морозів дошками та соломою.
Час закладання парників залежить від їхнього призначення: найраніші парники, що потрібні, головним чином, для вигонки деяких городніх рослин та для заготовлення найранішої, першої розсади, закладають з початку й до половини лютого (нов. стилю). Для цього потрібні теплі парники. Середні парники, що найбільш і найчастіш зустрічаються, в яких виховують теж досить ранню розсаду та деяку городину для вигонки, закладають, дивлячись по потребі, від половини лютого до середніх чисел березня. Для цього вживають теплих і напівтеплих (частіше) парників. Нарешті, малотеплі й холодні парники закладають найпізніше в кінці березня, на початку квітня, і служать вони, головним чином, для виховування пізньої розсади та для вирощування деякої городини, що довго росте в парниках.
Для надто вже теплих парників потрібно багато гною, щоб добре огрівати і на довший час зберегти це тепло в парнику. На 1 ряму теплого парника кладуть до 5 хур гною. На ряму напівтеплого 3–4, а то й менш, а холодні часом і зовсім обходяться
