Ви гадаєте, що легко писати оповідання? Якби-ж-то так? от вчора, чув я цікаву розмову одної панночки… Яка рація їй поступати до інституту? (не біда, що й не приняли). Пройде вона курси машиністки-друкарки і за допомогою Івана Семеновича (це технік, що підчас ленінського набору проліз у партію; вона спочатку навіть не повірила, щоб такий солідний і т. д.) улаштується на посаду й стане комуністкою. Не комуністкою, власне, а партійною.
От, хотів написати на цю тему й мораль ще додати хотів, що, мовляв, через таких і все діло псується, не пускайте таких шкурників до партії!
Хотів, та нічого не вийшло… На пустий шлунок не напишеш! Я кинув цю справу й тепер лежу на пісочку догори черевом і прислухаюся до шлункової музики. А він — гомонить:
— Тепер вже дванадцята година, а ти дав мені невелику роботу лише вчора один раз о четвертій годині, а сьогодні ще й не давав.
