І балюють собі гостї,
А було немало;
Стали їсти, стали пити, —
Вина їм не стало.
І казав Господь принести
Води із криницї,
І побігли за водою
Жваві молодицї.
І принесли, виливають,
Аж тут диво сталось:
Зо всїх відер, кілько було,
Вино виливалось!
Аж тогдї по правдї гостї
Всї забалювали,
І той вечір усї люде
Багатим назвали.
XXII.
І у нас багатий вечір
Кождий рік буває,
І Господь в криницях воду
В вино претворяє.
Лиш не знати, в яку пору,
В якую годину,
Щоб послати до криницї
З відрами дївчину…
Було раз уже пізненько;
Каганцї згасали,
А подекуди хрещені
Вже й позасипляли.
Лиш в їдній убогій хатї
Скалочка диміла,
І на лаві при вечері
Вся сїмя сидїла.
