забалювати

забалювати

Забалу(ю)ва́ти, лу́(ю́)ю, єш, гл. Запировать. Аф. Сл. Нік.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28