Через тиждень каже:
— Чому це сьогодні нема какао? Який же це дім відпочинку. Га?
… Пахне кизяками й парним молоком.
Ледве світає, Сидір запрягає коні й везе м'ясо на місто.
Насіли: де — хто.
— Захватіть оцього лантуха з яблуками.
— Що за лантух?
— Та оцей.
— Та це ж яблука казенні.
Його просять, він згоджується за двісті п'ятдесят від пуда. Накрив лантух свіжим м'ясом і закаляв у кров.
(Кров і яблука, революція й кров…).
Сидір покликав Микиту й поїхали.
Як виїхали з села — на місто селяни їдуть. Сидір кричать:
— Гей ти, шкапо селянська, не застуй дороги. Роздавлю!
Кричать із воза:
— Не пан, звернеш і сам. То тільки земському звертали колись… Но-о!..
Почухав Сидір потилицю й згодився:
— Та воно й правда.
Сіпнув за віжку — ліворуч…
… Підводилося сонце — червоне, заспане, невмите…
|
|
