Згодились.
— Дивіться, вам видніше. А що напасть — то правда.
Але Савчин сусіда попередив:
— Ти гляди, Савко, п'ять предсідателів ухекали, то… може й тебе отправлять на той світ. Це, брате, тобі не австріяка.
… А в село із Солонського Яру вилазили постаті й зникали за тинами. Іще чути було там про Савка:
— Така йому фортуна: плохий буде — хай головує, а зачепить — лихо буде…
Над Солонським Яром розтанув останній промінь, у лісі почало темніти. Із півночи попливла хмара, теж ішла на захід.
… Пахло дубовим молодняком.
„ … Наказую негайно виловити банду, що в Солонському Яру. Отряда прислати не можу, бо майже всі люди в роз'їздах“.
Такий папірець від повітового військового комісара.
Савко подумав: „Дійсно пора“.
Зібрав міліціонерів:
— Гайда!
Міліціонери — старі партизани, дух партизанщини глибоко сидить.
