або між різними пунктами (осередками) мозку, утворюючи між ними звязок (комунікаційні нерви).
Головний мозок складається з великого, малого та довгастого мозку.
Великий мозок щілиною ділиться на дві півкулі — праву і ліву.
Уся повня великого мозку вкрита щілинами й рівчачками, між якими містяться закрутки.
У тварин, що своїм розвитком стоять нижче за людину, цих рівчачків та закруток багато менше, а то й зовсім немає.
У людини, в ембріональній стадії її розвитку, є період, коли мозок без рівчачків та закруток.
У корі головного мозку є певні ділянки (мозкові центри), що керують тим чи иншим відділом нашого тіла, та його властивостями.
До цих мозкових центрів іде нервове роздратування (сигнали) з тої чи иншої частини тіла, на яке вони відповідно реагують, посилаючи туди певні розпорядження.
Властивість усякого живого організму, навіть найпростішого, реагувати так або инакше на всяке роздратування, що йде як з середини, так і з зовні, зветься рефлексом.
Рефлекси переводяться спеціяльним нервовим механізмом — рефлекторною дугою. Ця дуга складається: 1) з доосереднього нерву, цеб-то нерву, що приймає роздратування від периферії і проводить його до мозкової клітини, 2) з мозкової клітини, 3) з відосереднього нерву, цеб-то нерву, що проводить відповідне розпорядження на роздратування.
Приклад: в очі людини пускають сніп сильного світла, він дратує очний нерв, що, як і доосередній нерв рефлекторної дуги, несе це роздратування до головного мозку в осередок — центр зоровий.
Він реагує на це явище, і в ту саму мить відосереднім нервом тієї самої рефлекторної дуги викликає звузіння зіниці, щоб захистити око від різкого світла.
Людина, народжуючись уже на світ, має цілу низку рефлексів, що дають їй спроможність пристосуватись до відповідних умов оточення.
Усі рефлекси повстають незалежно від волі та бажання людини.
Крім вроджених, так званих безумовних рефлексів, людина за своє життя набуває непостійних умовних рефлексів, що залежать від багатьох умов того оточення, де перебуває людина.
Що-ж являє собою умовний рефлекс? Пояснимо прикладом, що спостерігали в лабораторії проф. Павлова.
