Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/57

Максим Славінський.

Родився в Ставищах, на Київщині, університет скінчив у Київі  Виступив на літературну ниву 1890., друкуючи свої твори в „Зорі“, „Житті і Слові“ і в альманахах. 1892. року видано у Львові „Книгу пісень“ Гайне, яку він переклав укупі з Лесею Українкою. Довший час жив у Петербурзі, працюючи в ріжних російських часописях.

Література: „Вік“, т. I. Єфремов. Історія українського письменства, стор. 414. „Українська Муза“, стор. 775.

---

З Гайне.

Коли розлучаються двоє,
 За руки беруться вони
І плачуть і тяжко зітхають,
 Без ліку зітхають сумні.
З тобою ми вдвох не зітхали,
 Ніколи не плакали ми;
Той жаль, оті тяжкі зітхання
 Прийшли до нас згодом сами.
Злякалася квітонька лотос, —
 Од проміння ясного дня
Схилила головоньку долі,
 Жде ночи і тихо дріма.
Коханець її, місяченько,
 Збудив її світлом ясним:
Вона повернулась весела
 До місяця личком своїм.