Справжнє імя Ольга Косачева, сестра Михайла Драгоманова. Родилася 17.червня 1852. в сім'ї дідича. Вчилася в Київі в „образцовому пансіоні благородних дівиць“. Року 1868. вийшла заміж за П. Косача. Жила в Київі, де редагувала „Рідний край“, „Молоду Україну“ та брала й бере живу участь в літературному й громадянському життю.
Писати стала під впливом свого брата й Михайла Старицького. Переклала декільки казок Андерсена й записала багато й дуже цінного етноґрафічного матеріялу. Працювала також разом із иншими над українським словарем. На Волині зібрала і видала народні узори (вишивки, тканини, писанки).
Літературні твори друкувала в „Зорі“, „Дзвінку“, в „Бібліотеці для молодіжи“ і у всяких альманахах.
Перекладала Гоголя, Пушкіна, Лєрмонтова і Сирокомлю. В оповіданнях малює життя інтелігенції другої половини 60-х і 70-х років, підчеркуючи в них різко думки про націоналізм, як фактор дуже великої ваги в життю народа. На її думку, націоналізм (як і на думку Драгоманова) не обмежується простонародністю, він повинен обнімати всі елєменти народнього життя, розвивати їх і витворювати нові цінности.
Кращі з тих оповідань: „За правдою“, „Товаришки“, „Світло правди і любови“. Року 1881. видала „Сужена не огужена“, жарт в 1 дії, а 1884. написала драму в 4 діях „Світова річ“. Року 1886. видала збірник своїх віршів „Думки мережанки“. Писала також літературні студії про типи в укр. народній словесності, про українські колядки, розвідку про М. Старицького і Стороженка.
«Струни», II.
3
