Барв. 252. 7) Переяславское название семинариста. К. 1887. VI. 485. 8) Выглядывающая из носа засохшая сопля. Ко́зи гна́ти. Чистить нос. Кремен. у. 9) Полоса, которую пропалывает полольщица. Як полють, так кожна полільниця жене козу; змагаються, коли яка вузеньку дуже козу жене. Харьк. 10) Коза́ сі́кавка. Рыба Cobitus taenia. Шух. I. 29. Ум. Кі́зка, кі́зонька, кі́зочка, козу́ня. А я тую кізоньку пасла та пасла, та моя кізонька добра до масла. Чуб. V. 1105. Гоп, гоп, козуню! гоп, гоп, сіренька! Чуб. Ув. Козя́ка. Ходім, жінко, у нас десь козяка була. Маркев. 63.
Коза́к, ка́, м. 1) Казак, воин, рыцарь. Висипали козаченьки з високої гори: попереду козак Хмельницький на воронім коні. АД. II. 107. То велю я вам междо собою козака на гетьманство обірати, буде междо вами гетьманувати, вам козацькі порядки давати. АД. II. 120. О милий боже України, не дай пропасти на чужині в неволі вольним козакам! Шевч. 58. 2) Как идеал рыцаря, прекрасного в нравственном и физическом смысле, слово коза́к прилагается в народной поэзии ко всякому молодому человеку. Ой ти, козаче, ти хрещатий барвінку! Мет. 87. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. 3) — чорномо́рський. Казак Кубанского казачьего войска. 4) Член вольного сословия казаков в Черниговск. и Полтавск. губ. МВ. 5) Танец. Парубки… розганяли дівчат як полохливих лебедів і починали козака. Левиц. I. 15. 6) Название красивого, но хитрого вола. КС. 1898. VII. 46. Ум. Коза́че́нько, козачо́к, козу́ря. Зібрав Тарас козаченьків поради прохати. Шевч. Буде тобі, моя доню, лихая година, що ти того козаченька щиро полюбила. Мет. 72. Козаченьку-барвіночку! Мет. 8. Ув. Козарлю́га, козачи́ще. Васюринський козарлюга все п'є та гуляє. ЗОЮР. I. 322. Козарлюга дуже ручий, жвавий. Мкр. Н. 30. Славного війська козачище. Нп. Первий запорожець був здоровенний козарлюга. К. ЧР.
Козаки́н, на, м. Казакин. Вийняла жінка з скрині мій милиціонний козакин, що порвалось — позашивала. Стор. I. 161.
Козакі́в, ко́ва, ве. Принадлежащий козаку. Ще дівчина дверей не одчинила, козакова пшениця поспіла. Мет. 28.
Козакома́н, на, м. Любитель казаков. Слово, введенное Кулишем: Присвят усіх моїх творів землякам-козакоманам. К. Дз. 100.
Козакува́ння, ня, с. Казацкая жизнь. Господь наустив тебе взятись ізнов до козакування. К. ЧР. 22.
Козакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Жить, быть казаком. Не козакувать Миколі, бо не буде у його коня ніколи. Ном. № 6291. *2) Вести холостой образ жизни. Киев.
Козакува́тий, а, е. Имеющий казацкий нрав. Желех. Козакувата руська шляхта. К. Кр. 14.
Козарлю́га, ги, м. Ув. от коза́к.
Коза́рня, ні, ж. Казарма для разсыльных казаков в панских имениях. У тій козарні живуть самі козаки, там сідла козацькі, уздечки, то що. Черк. у.
Коза́рь, ря́, м. Пастух коз. Шух. I. 190.
Коза́рька, ки, ж. 1) Загон, сарай для коз. Вх. Зн. 26. *2) Дикий гусь. Херс. г. Сл. Яворн.
Коза́цтво, ва, с. 1) Соб. Казаки. З Смілянщини, з Чигирина, просте козацтво, старшина на певне діло налетіли. Шевч. 151. 2) Звание казака. Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва. МВ. 3) Молодые люди. Нашому козацтву хотілося побачити того дива. Гринч.
Коза́цький, а, е. 1) Казацкий, принадлежащий казаку. Не китайкою покрились козацькії очі. Шевч. 2) Казацкий, рыцарский, воинский. Ой засію я надії і думи високі у козацькій, у лицарській натурі широкій. К. Досв. Коза́цьке мо́ре. Черное море. Чорне, або по старосвітському Козацьке море. О. 1862. III. 34. Коза́цьке со́нце. Луна. Козацьке сонце високо підбилось угору; зорі вкрили все небо як ризу К. ЧР. 147. Коза́цький залізня́к. Раст. Phlomis pungens Wild. ЗЮЗО. I. 131.
Козача́, ча́ти, *козаченя́, ня́ти, с. Дитя казацкое. Желех.
Коза́ченько, ка, м. Ум. от коза́к.
