кої кладі, що не скоро вичухається. Харьк. у.
Клак, ка, м. 1) = Кло́ччя. Хунта клаків не варт. Ном. Клаки йдуть на підкання в ряднах. НВолын. у. Ніякий дружбонька, ніякий, — має квіточку з клаків. О. 1862. IV. 17. 2) Клык (свиной). Вх. Лем. 425.
*Кла́ка, ки, ж. = Толо́ка. Хот. Нік.
Кла́мцати, цаю, єш, гл. = Кла́цати. Між двома дубами кламцає баба зубами. Ном., стр. 300, № 360.
Кла́ндати, даю, єш, гл. Упрашивать. Вхопив гроші у його з рук та й заховав. Давай вони його кландать, щоб оддав. Новомоск. у.
Кла́нцати, цаю, єш, гл. = Кла́цати. Желех.
Кланца́тий, а, е. Зубастый. Желех.
Кла́нці, ців, м., мн. Клыки зверей и зубы. Вх. Зн. 25.
Клань, ня, м. и кла́ня, ні, ж. Полкопны, 30 снопов. А на тих ланах пшениця в кланях, в кланях, не в кланях, в сто оборогах. Желех. Могил.-Под.
Кла́няння, ня, с. Поклоны. Ум. Кла́няненько. Останнє кланяненько, навіки мешканенько. О. 1862. IV. 36.
Кла́нятися, няюся, єшся, гл. 1) Кланяться. Инший в ноги кланяється, а за п'яти кусає. Ном. № 3047 Кланяюсь, прошу: не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. 2) Покланяться. І ми ся тобі кланяєм, ім'я твоє узиваєм. Гол. 3) Приветствовать. Кланяюсь їм низьким поклоном, приятним словом. Мил. 221. *3) — до ко́го. Передавать поклон. Та ви її знаєте. У неділю як я йшла до неї, то ви кланялися до неї. Крим.
Клап, па, м. 1) Род зубца в одежде. Гол. Од. 22. 2) = Капе́ль. Гол. Од. 69. 3) Мн. Об ушах свиньи. Ум. Кла́поньки. Прийшла свиня до коня та й каже: «Ось бо й я румак!». А кінь одказав: «І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сама як свиня». Ном. № 7931.
Кла́пан, на, м. 1) Клапан. Внизу дудочки прироблюються два клапани, котрі одкриваються і зачиняються. Ком. I. 70. 2) = Клап 1. Гол. Од. 22.
Клапа́ня, ні, ж. = Клепа́ня. Kolb. I. 41, 48.
Кла́пати, паю, єш, гл. 1) Болтать. Желех. *2) — ву́хами. Хлопать ушами. Пир. у., Конон.
Клапа́тий, а, е. Неуклюжий, большой. Бо ми його не раз вчили то лихо клапате. Федьк. II. 58.
Клапа́ч, ча́, м. 1) Прозвище собаки с большими ушами. Вх. Зн. 25. 2) Болтун. Желех. 3) Род кривого ножа. Вх. Уг. 244. Ум. Клапа́чик.
Клапа́чка, ки, ж. 1) Род трещетки, стукалки. Клапачки робит з ялового дерева і ними клапкат. Вх. Лем. 424.
Кла́пкати, каю, єш, гл. Стучать. Клапкат в двері. Вх. Уг. 224.
Кла́поть, птя, м. 1) Клочок, кусок (кожи, ткани, бумаги). Ото клаптів скільки позоставалось! 2) Мн. Кла́пті. Обшлага на рукавах опанчі́. Гол. Од. 18. Ум. Кла́птик.
Клапоу́хий, а, е = Каплоу́хий. Клапоуху хоч родзинками годуй, а все буде клапоуха. Ном.
Кла́птик, ка, м. Ум. от кла́поть.
Кла́птош, ша, м. Складной нож. Порізав клаптошом. Вх. Лем. 425.
Клас, су, м. 1) Класс в учебном заведении. І Антосьо вже був у четвертім класі. Св. Л. 135. 2) Классная комната. Чого ти тут стоїш? — Учитель вигнали з класу, що не слухав. Харьк. г. Він увійшов у сіни і заглянув у клас. Левиц. Пов. 177. 3) Класс (на железной дороге, пароходе). Поїдемо третім класом. Грин.
Кла́сик, ка, м. Классик.
Класи́чний, а, е. Классический. Згадав класичні Афини й пишні береги Мореї. Левиц. Пов. 13.
Кла́сний, а, е. Классный. Левиц. Пов. 124.
*Класови́к, ка́, м. Ученик. В семинарії класовиків чимало, то інспектор мало кого зна. Св. Л. 264.
Кла́сти, кладу́, де́ш, гл. 1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн. 2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522. 3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума. 4) Раскладывать. Тяж-
