Словник української мови (1927)/клапоть
| ◀ клапкати | Словник української мови К клапоть |
клапоухий ▶ |
|
Кла́поть, птя, м. 1) Клочок, кусок (кожи, ткани, бумаги). Ото клаптів скільки позоставалось! 2) Мн. Кла́пті. Обшлага на рукавах опанчі́. Гол. Од. 18. Ум. Кла́птик.