оскомистий, чорт зна колишній. ЗОЮР. I. 217. Ки́сле молоко́. Простокваша. Дак мати все було любить молоко парене, а ми все кисле. ЗОЮР. I. 229. Ум. Кисле́нький.
Кисли́ця, ці, ж. 1) Яблоко с дикой яблони. Знай нас! ми кислиці, з нас квас! Ном. № 2524. а) Наговори́в — на вербі́ гру́ші, на оси́ці кисли́ці. Наговорил несообразностей, наврал. б) Хто кисли́ці поїв, а на ко́го оско́ма напа́ла. В чужом пиру похмелье. Ном. № 4068. 2) Яблоня-дичка. 3) Название необузданного, непослушного вола. КС. 1898. VII. 46. Ум. Кисли́чка.
Кисли́чка, ки, ж. 1) Ум. от кисли́ця. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. 2) Дубовые орешки. Про хвороби, 14. 3) Мн. Раст. Pyrola secunda L. ЗЮЗО. I. 169.
*Кисли́чний, а, е. Изобилующий кисли́цями. Екат. г. Сл. Яворн.
Кисли́ччя, чя, с., соб. Дикие яблони, дикие яблоки. Змиев. у.
Ки́слище, ща, с. (Ки́шлище?). Стадо, гнездо, сборище рыб, насекомых. Мнж. 184.
Ки́слість, лости, ж. Кислота. Велику кислість має. НВолынск. у.
*Кислі́ти, лі́ю, єш, сов. в. скислі́ти, лі́ю, єш, гл. Делаться кислым, киснуть. Капустниця під лавкою іще не скисліла. Грин. III. 327.
Ки́сло, нар. Кисло. Хоч кисло, хоч прісно — усе умісто. Посл.
Кислоо́кий, а, е. С гноящимися, *закисшими глазами. Був тонкий, сухий, високий і гунявий й кислоокий. Сніп. 135.
Кисло́та́, ти́, ж. Кислота, *все кислое. Кислото́ю взя́тись. Покрыться кислым. Як не вимиєш довго глечика після молока, то він через день кислотою візьметься. Волч. у.
Ки́слощі, щей и щів, ж., мн. Кислота. Щоб не заводилось кислощів. Чигир. у.
Кисля́к, ка́, м. 1) Хлеб кислый. Їж прісняки, заким будуть кисляки. Ном. № 12288. 2) Простокваша. Шух. I. 215. *Постановила миску, гладишку кисляку. Кон. III. 152. *3) Угрюмый, вялый человек. Тавр. Сл. Яворн.
Ки́снути, сну, неш, гл. 1) Киснуть. Не можно вже юшки їсти: почала киснути. Учинила вчора хліб, — кисне, кисне, та ніяк не сходе. Харьк. Чи не той то хміль, хміль, що у пиві кисне? ЗОЮР. I. 273. Ки́сне, як соло́ний огіро́к. Постоянно плачет. Ном. № 2380. Гля́не — молоко́ ки́сне. Сделает очень кислую физиономию. Ном. 3041. 2) Долго мокнуть. Чи ти коли пооджимаєш ті сорочки? Доки їм киснути? Харьк. 3) Хандрить, киснуть, плакать. Та вже мабуть вас так бог создав, щоб усе киснути. К. ЧР. 290. Часом чоловік не купить на базарі своїй жінці шматок дрантини, а вона киснутиме цілий день. Левиц. I. 499. 4) — у шинку́. Пьянствовать часто. Стали тільки по шинках киснути. Мир. ХРВ. 119.
Ки́сти, сну, неш, гл. = Ки́снути. Ох і кис той кисіль да тринадцять неділь. Наварю я борщику: будем борщик їсти — перестанем кисти. Ном. 334.
I. Кит, та, м. Кит. Його кит-риба зараз і вхопила. ЗОЮР. II. 60.
*II. Кит, ту, м. Замазка. Умань.
Ки́та, ти, ж. 1) = Ки́тиця. В следующ. примере употреблено, повидимому, в значении: султан, перья на головном уборе: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. Pauli. (Но см. этот-же пример при слове ки́тель). 2) Хвост лисицы. Вх. Пч. II. 5. См. Китю́х. 3) = Кита́йка? Один на собі каптан має та з під того жовті та чорні кити видирає. АД. I. 121 (В друг. вар. здесь: китайку видирає. АД. I. 116, 125).
Китає́вий, а, е. Из китайки. Жупан китаєвий. Гол. Жупан на йому синій і китаєва юпка. Кв. I. 9. Китаєві штани. О. 1862. IX. 68.
Кита́єчка, ки, ж. Ум. от кита́йка.
Кита́й, та́ю, м. 1) Китай. 2) = Кита́йка. Приніс китаю на дві спідниці. Нп. Будем драти, пане брате, з китаю онучи. Гол. I. 14. 3) Род музыкального инструмента. Можний пан лежит й а в китай грає, ой грає, грає, краще співає. Kolb. I. 113.
Кита́йка, ки, ж. 1) Материя китайка. Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. Шевч. 214. Ум. Кита́єчка. Ой десь же
