Ка́яння, ня, с. Раскаяние. По смерти нема каяння. Ном. № 2237. До світу плач її по хаті, до світу каяння. МВ. (О. 1862. I. 100).
Ка́янський, а, е. Первоначально: принадлежащий Каину, но теперь употребляется просто как бранное слово: мовчи, відьмо, — каянська ти дочка! О том, что ведьмы из семьи Каина, см. нар. рассказ в «Черниг. Губ. Ведомостях». 1853, стр. 388.
Ка́ятися, ка́юся, єшся, гл. 1) Каяться. Вони проповідували, щоб каялись. Єв. Мр. VI. 12. Роскажи людям… нехай пам'ятають на праведний суд божий, бо вже мученик Іван у Київі, в печерах, по шию в землі стоїть; а як увійде зовсім у землю, тогді ніколи буде каяться. ЗОЮР. *2) Ка́ятися на гріха́х. Раскаиваться, каяться в грехах. Пир. у., Конон. 3) Раскаиваться, сожалеть о сделанном. Не потурай їй, жінко, бо каятися будеш. МВ. Не кайся, рано вставши, молодо оженившись. Ном. 4) Ка́ятися на кому́. Перестать грешить при виде наказания, постигшего за грехи кого-либо. Ном. № 3910.
*Каяття́, тя́, с. Покаянне, раскаяние. Як настане Страшний Суд, то не встигнеш і покаятися. Тай не до каяття тоді буде, бо… Кайся, доки живий, а як помреш, то каяття не буде, бо тоді вже й рота не роззявиш. Крим. *Буде каяття, та не буде вороття. Нп.
Ква-ква! меж., выражающее крик лягушки. Мов жаби квакають: ква-ква!
Ква́дра, ри, ж. Четверть (фазы луны). В остатню квадру жінота ні за віщо ні садитиме нічого, ні сіятиме, ні солитиме угірків. Ном. № 13418.
Квадра́нець, нця, м. Четверть часа. Котл.
Квадра́т, ту, м. Квадрат.
Квадрато́вий, а, е. Квадратный. Я воліла б собі збудувати… три великі зали: довгу, квадратову і круглу. Левиц. I. 297.
Квадратува́ти, ту́ю, єш, гл. Превращать в квадрат.
Квадро́вий, а, е = Квадрато́вий. Вся хата була зложена з липових квадрових брусів, гладко витесаних. Стор. Ум. Квадро́венький. НВолын. у.
Квак, ка́, м. 1) Род птицы. Стирчить, мов у квака чубик. Сим. 230. 2) Детск. игра: плюють сквозь согнутые кольцом пальцы и оплевавший их должен ловить остальных играющих. Мил. 55. См. Квач. *3) Мужик, нетеса. Полт. г. Сл. Яворн.
Ква́кання, ня, с. Кваканье.
Ква́кати, каю, єш, гл. 1) Квакать (о лягушке). Сіла жаба та й квакає. Кв. 2) — ква́чу, ква́чеш. Крякать (об утке). Заріж, сину, качурину, — нехай кача кваче. Чуб. V. 883. 3) Говорить (выражение презрительное). Годі, годі, квакати! — кажуть кармазини. — Побачимо ось, чия візьме. К. ЧР. 298.
Кваку́н, на́, м. = Квак.
Ква́нька, ки, ж. Род жидкого кушанья *(кваша). Добра кванька, та нема лоньки, — хіба буду пальком. Ном. № 11968. Употребляется только в поговорке?
Квап, пу, ж. Поспешность, торопливость.
Ква́пити, плю, пиш, гл. 1) Торопить. Желех. 2) Совать. Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду. Гліб.
Ква́питися, плюся, пишся, гл. 1) Спешить, торопиться. Не квапся против невода рибу ловити. Ном. № 2603. Не квапся поперед батька в пекло. Ном. Ходім, Рябко! — Еге, ходім! Не дуже квапся! Гул.-Арт. (О. 1861. III. 84). 2) Стремиться. Мирських забавок, до которих молода душа його, не згірш, як і в инших людей, квапилась. К. Г. Кв. XII. Хлоп'ята вже квапляться чумакувати. Г. Барв. 11. 3) Льститься, зариться. Ти не квапся на мою дочку, бо вона не твоя: ти безштанько, наймит, а вона хазяйського роду. Каневск. у. *Нашому братчику нічого туди квапитись. Квітка. «Конот. в.». I. 223.
Ква́плення, ня, с. 1) Торопливость, поспешность. 2) Прельщение.
Квапли́вий, а, е. 1) Поспешный, торопливый. 2) Склонный. Чоловік квапливий тілько до злого, лихого. Левиц. (Правда, 1868, 508).
Квапли́вість, вости, ж. Поспешность.
Квапли́во, нар. Поспешно.
Квапля́тися, ля́юся, єшся, гл. Спешить, торопиться. Квапляється-хапа-
