Чуб. III. 251. Пищить як каня. Ном. № 2770. Виглядає, як каня дощу. Чуб. I. 256.
Каня́нка, ки, ж. Раст. повилика, Cuscuta. Хотинск. у.
I. Кап! меж. Кап! А в Улити сльози тільки кап, кап!.. Г. Барв. 223. Наче і всміхається вразький запорожець, а сльози в ложку тілько кап! К. ЧР. Тут горілка кап, а там хап! (з кишені). Ном.
II. Кап, пу, м. Волосо́вий кап. Род шерстяного мешка, в котором пережаренное копоплянное семя кладется в маслобойню для выжимания масла. Шух. I. 163.
Капа́, пи́, ж. 1) Покрывало, попона. 2) Капюшон. 3) Капор, шапка. 4) В ножной толчее (в маслобойне) железный лист, которым покрыто дно выдолбленной для песта лунки, сту́пи. Шух. I. 161.
Капама́, ми́, ж. Род греческого пирожного. Котл.
Ка́паний, а, е. Вышитый, испещренный вышивками в виде розеты. Гол. Од. 74. Як ідете, хлопці, в танець, — повмивайте пальці, та щоби сте не зваляли капані рукавці. Гол. II. 397.
Капани́на, ни, ж. 1) Капание постоянное. Желех. 2) Небольшой доход по мелочам. Сяка-така капанина буде з парафії: то за треби, то з приносів. Св. Л. 112.
*Капани́стий, а, є. Веснушчатый. Лицаті старшини спивають зелені вина та моргають на Дзельшанові русявки капанисті. Черемш.
Ка́пар, ра, м. 1) Обедневший, обнищавший. В ка́пар, на ка́пар перехо́дити. Приходить в бедность, в упадок. Желех. 2) —ру. Насос. 3) Снаряд для забивания свай. НВолын. у.
Капара́н, на, м. Род верхней козацкой (у задунайских сечевиков) одежды с откидными рукавами. А він (кошовий Гладкий) у штанях широких, у шапці смушевій, капаран на йому з чотирма рукавами. К. С. 1883. II. 285.
Капари́с, су, м. Кипарис, Cipressus Angustifolia.
Капари́совий, а, е. Кипарисовый.
Капа́рити, рю, риш, гл. 1) Худо делать, кропать, пачкать. Желех. 2) Жить в нищете. Свій вік капарить. Желех.
Капа́рка, ки, ж. Обедневшая, обнищавшая.
Капа́рний, а, е. Жалкий. Желех.
Капа́рник, ка, м. 1) Презренный. 2) Медлитель. 3) Кропатель, плохой работник. *4) (За)коперщик. Сл. Дубр.
Капа́рниця, ці, ж. 1) Презренная. 2) Медлительница. 3) Неряха, плохая работница. Лучче було дівчиною, як теперки хазяйкою: стоять ложки під лавкою, поросята в печі риють, а собаки горшки миють, коти хату замітають, хлопці в вікна заглядають. Це котора капарниця, то з її сміються. Уман. у.
Капа́рства, ви, ж. = Капе́стра. Вх. Зн. 24.
Капа́рство, ва, с. 1) Жалкая жизнь. 2) Плохая работа. Желех.
Ка́пати, паю, єш, и плю, плеш, с. в. ка́пнути, пну, неш, гл. Капать. Хомиха слухала, а сльоза за сльозою капали з лиця на руки. Левиц. I. Дав бог весну, віє теплом, із стріх вода капле. МВ. Капле кровця у кирницю. Рус. Дн.
Ка́пелечка, ки, ж. Ум. от ка́пля.
Капели́на, ни, капели́нка, ки, капели́ночка, ки, ж. Ум. от ка́пля.
Капели́ста, ти, м. Музыкант. А ви, пани капелисти, танцю мі заграйте. Гол. А заграйте, капелисти, та не дуже дрібно. К. С. 1883. XI. 521.
Капе́лія, лії, ж. Капелла, оркестр. У містечку Берестечку капелія грала, молодая Бондарівна з хлопцями гуляла. Грин. III. 612.
Ка́пель, пля, м. Один из двух длинных наушников у капелю́хи. Находясь без употребления, ка́плі отворочены вверх шапки и концы их связаны; во время употребления они опускаются вниз и завязываются под подбородком. Харьк. г.
Ка́пелька, ки, ж. 1) Уменьш. от ка́пля. Ні кришечки, ні капельки. Ном. Бігла через гребельку, та вхватила водички капельку, — тілько й пила. Рудч. Ск. Капельку там було сиру. 2) Мн. Капельки́. В раскрашиванье глиняной посуды: рисунок, состоящий из точек, расположенных группами по несколько вместе. Вас. 184.
Капельма́йстер, стра, м. Капель-
