ний додому одпускати, а тепер єси наказуєш землянки копати. Рк. Макс. Кажіть мені, панове, сього хлопця до себе узяти; я буду й ростити і подушне за його платити. О. 1861. VIII. 17. Скачи, враже, як пан каже. Ном. Обіцяв бог дати, тіко казав заждати. Ном. № 157. *3) — на щось щось. Называть что-нибудь чем-нибудь. В Херсонській губернії кажуть на затірку «мотузки». Крим. *4) — на ко́го. Говорить что-либо о ком, указывать на кого. Кажуть на тебе, що ти дурна. Все село каже на Охріма, що він коня вкрав. Полт. у. Г. Йов.
Каза́тися, жу́ся, жешся, гл. 1) Быть сказану. Казатиметься й те, що зробила оця. Єв. Мр. XIV. 9. 2) Показываться, являться. Чи сам пан дома? Хоч же він дома, та не кажеться, к коню в шубочку прибірається. Чуб. III. 457.
Казе́нний, а, е. Казенный. Москаль казенна вещ. Ном. № 799. Були і панські, і казенні. Котл.
*Казенноко́штній, я, є. Состоящий на казенном содержании. Сл. Яворн.
Ка́зень, ні, ж. = Ка́зань. Прочувши ж казень, любувались уряду всякого жінки. Мкр. Г. 8. Що це, яку сьогодня писарь казень казав? Новц.
Кази́ти, кажу́, зиш, гл. Искажать, портить. Гостець казить йому вид.
Кази́тися, жу́ся, зишся, гл. 1) Беситься. Собаки з жиру казяться. Ном. № 10801. 2) Беситься, проказить. Як же були на самоті, то молитовники ховали, казились, бігали, скакали. Котл. Ен.
Казі́нка, ки, ж. *Проказа, шалость. Колись у дяків і… в школах, кара школярам за казінку, що не вміли штиха і д. — і така була… Ном. № 3632.
Казі́ння, ня, с. Беснование.
Ка́зка, ки, ж. Сказка. В пісні правда, а в казці брехня. Посл. *На ва́шу ка́зку. На сказанное вами (я отвечу). *За ва́шою ка́зкою. По вашим словам. Сл. Нік. Ум. Ка́зочка. От вам казочка і бубликів в'язочка. Рудч. Ск.
Казкови́й, а, е. Сказочный. Желех. Кулиш.
Казна́, ни́, ж. Казна, деньги. (Заимствовано из русского языка). Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну. К. ЧР. 185. Є казна, та ніхто не зна. Посл.
*Ка́зня, ні, ж. Тюремная камера. Шостий раз уже сидів він під ключем і знав усю арештантську практику, трохи що не всю історію кождої казні. Франко. «В поті чола», 269.
Ка́зочка, ки, ж. Ум. от ка́зка.
Ка́зус, са, м. Случай. Казус сей так налякав усіх людей, що більше вже ніхто із глузду не скрутився. Гліб. 65.
Ка́зусний, а, е. Казусный. Казусне діло, обізвався таки писарь. Кв. I. 157.
Казю́ка, ки, ж. 1) Козявка. Казюка повиїдала хліб у полі. Метелики і казюки усякі дружно пречисту душу з неї випивають. Кул. 2) Змея. Ум. Казю́чка.
Кайда́ни́, нів, м., мн. Кандалы, оковы, цепи, колодки. Возьміть Палія Семена та забийте в кайдани. О. 1862. VIII. 26. Часто бо заковувано його в кайдани. Єв. Мр. Ой дала ж, дала славним запорожцям та цариця заплати: ой понабивали на ноги кайдани, дали в руки лопати. Новц. Угору руки підіймали, кайданами забряжчали. АД. I. 88. Ум. Кайда́ники, кайда́ночки. Кайданики на ноженьки, а скрипонька у рученьки. Андр. Ой будемо зімувати в Станіславі на риночку, в кайданочках, в залізочку. Лукаш.
Кайда́ниці, ць, ж. мн. = Кайда́ни́. Вбрали б ноги в кайданиці, а руки в скрипиці! Тото тобі, леґінику, за чужі ягниці. Шух. I. 204.
Кайда́нки, нок, мн. Ручные цепи. Ой злапали (вдовиного сина), назад руки зв'язали, ще в кайданки оковали. Гол.
Кайда́нник, ка, м. Закованный в кандалы, *кандальник.
Кайда́ння, ня, с. соб. Кандалы. Ум. Кайда́ннячко. Наділи на руки і на ноги кайданнячко гостре. Федьк.
Кайда́ночки, ків, м., мн. Ум. от кайда́ни́.
Ка́йла, (м.?). Венгерский бык с большими рогами. Желех.
Кайла́к, ка́, м. 1) Короткий обрубок дерева, стоймя поставленный и употребляющийся как скамеечка для сиденья. Шух. I. 96. 2) Мн. Обрубки дерева кривые, годные только как дрова, сучье, дом древесный. Вх. Зн. 23.
