Закр. 2) Дьявол, чорт. «Народ называет чертей следующими именами: кадук, дідько, болотяник»… Чуб. I. 191.
Кажа́н, на́, м. Летучая мышь. Людей не чуть; через базар кажан костокрилий перелетить. Шевч. 150. Як миш іззість шматочок чого свяченого, то в неї виростуть крила і зробиться з неї кажан. Чуб. I. 55. Ум. Кажано́к.
*Кажа́нка, ки, ж. Самка кажана́. Сл. Яворн.
Кажано́к, нка́, м. 1) Ум. от кажа́н. Замиготіли кажанки, наче хто перекидав грудками. Левиц. I. 109. 2) Меховая или кожаная куртка. Сим. 138. Дома в себе вони, кажу, ходять було у дьогтяних сорочках да в дірявих кожухах-кажанках. К. ЧР. 87. А на йому був кажанок, то з під того кажанка кров так і ллється. ЗОЮР. I. 133.
Кажне́сенький, а, е. Ум. от ка́жний.
Ка́жний, а, е = Ко́жний. Та за се по три поклони кажному святому покладав. Срезн. Запор. Стар. Ум. Кажне́сенький. См. Кажні́ненький, кажні́сінький.
Кажні́ненький, а, е = Кажні́сінький. Кажніненький у селі знає про те. НВолын. у.
Кажні́сінький, а, е. Ум. от ка́жний. Каждый без исключения.
I. Каз, зу, м. Бешенство. Нехай на тебе каз найде. Ном. № 5127.
*II. Каз, зу, м. Росказни, болтовня. Почалися кази та перекази. Мирн. ХРВ. І. 253. II. 55.
Каза́льниця, ці, ж. Амвон, кафедра. Оце ж то вона, та діявольська спокуса, що про неї було нам отець Дем'ян з казалниці глаголе. К. ЦН. 220.
Каза́н, на́, м. Котел. Нехай наш казан закипить іще і з другого боку. К. ЧР. 108. Як у казані кипить. Посл. Ум. Казано́к, казано́чок, каза́нчик. Наймит роспалив багаття, повісив казанок і почав варити кашу. Левиц. Пойди ти до річки Самарки, до криниці Салтанки, казанок у руки взявши. Мет. 442. Вітер віє, повіває, казаночок закипає. Щог.
*Ка́заний, а, е. Рассказываемый, говоренный. Казаному кінця не має. Мирн. «Повія», рукопис.
I. Казани́на, ни, м. Один котел, плоховатый котел.
*II. Казани́на, ни, ж. Росказни, болтовня. Твоєї казанини до віку не переслухаєш. С. Пальчик Звен. у. Ефр.
*Каза́нник, ка, м. Котельщик. Сл. Дубр.
Каза́ння, ня, с. 1) Говорение. 2) = Ка́зань.
Казано́к, нка́, казано́чок, чка, каза́нчик, ка, м. Ум. от каза́н.
Ка́зань, ні, ж. Слово, речь, проповедь. Якусь тобі він (Плутон) казань скаже, дорогу добру в Рим покаже. Котл. Ен. II. 38. Попи тільки раз у год кажуть казань перед постом. О. 1862. I. 71.
Каза́рма, ми, ж. Казарма. Із казарми нечистої чистою, святою пташечкою вилетіла. Шевч. 619.
Каза́тель, ля, м. Оратор, вития. Желех.
Каза́ти, кажу́, жеш, гл. 1) Говорить. Ой казав єсь, присягав єсь: не покину я тебе. Чуб. V. 180. Хоч будуть питати, не буду казати. Нп. Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув. Посл. Не при нас кажучи. Ном. № 8365. В наст. времени вместо обычной формы: кажу́, ка́жеш и пр. в некотор. местностях сокращ.: кау(ку), каеш, кае(ка), каемо. А я йому й ку: не бачиш, — ку, — роззявляко, куди їдеш? Грин. II. 310. Чую я, кае, вчора пани поносять якусь політику. Рудч. Ск. II. 209. Ми усім наготовили, а тепер він один да ще ка': мало. Рудч. Ск. I. 26. Эта форма в частом употреблении у Квитки. Намалювавши та й кае нам: «Тепер, хлопці, дивітеся, що за кумедия буде». А ми каемо: «а ну, ну, що там буде?» Кв. I. 7. (Изд. 1887). Не вам ка́жучи. Извините за выражение. Та тут, не вам кажучи, така хвороба прикинулась: чиряками обкидало всього. Гринч. Каза́ти з уст. Говорить изустно. Каменец. у. *Нема́ чо́го й каза́ти. Нечего и говорить. Нема чого й казати, — дівка, як дівка. Полт. у. Г. Йов. *Каза́ти собі на ду́мці. Думать, размышлять. Ходила по своїй хаті і, поглядаючи на своє зібрання, казала собі на думці. Кв. І. 274. 2) Приказывать, велеть. Казав єси нас пан наказ-
