Словник української мови (1927)/казан
| ◀ казальниця | Словник української мови К казан |
казаний ▶ |
|
Каза́н, на́, м. Котел. Нехай наш казан закипить іще і з другого боку. К. ЧР. 108. Як у казані кипить. Посл. Ум. Казано́к, казано́чок, каза́нчик. Наймит роспалив багаття, повісив казанок і почав варити кашу. Левиц. Пойди ти до річки Самарки, до криниці Салтанки, казанок у руки взявши. Мет. 442. Вітер віє, повіває, казаночок закипає. Щог.