ковная кружка для сбора пожертвований.
Кавсі́кнути, кну, неш, гл. Умереть. Желех.
Кавта́н, на, м. Род полукафтанья с откидным воротником, — женская праздничная одежда галицких горожанок. Гол. Од. 23. Ум. Кавта́ник.
Кавува́ти, ву́ю, єш, гл. Распивать кофе.
Каву́к, ка, м. Мешок. Желех. Закр.
*Каву́лька, ки, ж. Рукоятка у палки. Коло кожуха його поличка лежить, також дуже давня, бо кавулька геть долонею витерта. Стеф.
Каву́ля, лі, ж. Название кукушки. Зозуле-кавуле! чи довго ще мені у батенька, у матінки жити? Новц.
Каву́н, на́, м. 1) Арбуз. Cucumis citrullus. Ой ти ходиш по горі, а я по долині, ой ти садиш кавуни, а я саджу дині. Нп. Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами. МВ. I. 104. Отличают каву́н от кавуни́ці и каву́нки: у кавуна́ серенькій кружок, где был цветок, меньше, чем у каву́нки; последняя вкуснее кавуна́. Афанасьев-Чужбинский. Поездка в Ю. Россию, I. 410. 2) Мн. Детская игра. Ив. 44. Ум. Кавуне́ць, каву́ник, каву́нчик, каву́нчичок.
Кавуне́ць, нця́, каву́ник, ка, м. Ум. от каву́н.
Кавуни́ця, ці, ж. = Каву́нка.
Каву́нка, ки, ж. См. Каву́н.
Каву́нник, ка, м. Торговец арбузами.
Кавуно́вий, а, е. Арбузный.
Каву́нчик, ка, каву́нчичок, чка, м. Ум. от каву́н.
Кавуня́чий, а, е. Арбузный. Одкрилося поле, неначе заслане картатими хустками, де зеленіло дрібненьке… кавуняче огудіння. Левиц. Пов. 227.
Кавуня́ччя, чя, с. Собирательное от каву́н. І як уродився ж той баштан! то кавуняччя оттаке, а дині оттакі! Рудч. Ск. II. 9.
Каву́рник, каБольшой палець (в загадках). Желех.
Кавча́ти, чу́, чи́ш, гл. Кричать, пищать. Тут змій тільки що в хату, а вони скакають та кавчать. Рудч. Ск. II. 190.
Кав'я́р, ру, м. Икра соленая рыбья. Вина з Царіграду відер троє у барилі, і кав'яру з Дону, — всього везе. Шевч. 116. (Тут були): тараня, ще по весні з Дону навезена, суха й солона, кав'яр, оселедці. Квітка, I. 137.
Кав'я́рка, ки, ж. Прислужница в кофейной. Желех.
Кав'я́рник, ка, м. Варящий кофе. Желех.
Кав'я́рня, ні, ж. Кофейная. Желех.
*Кав'ярня́ний, а, е. Относящийся к кофейням. Кав'ярня́не життя́. Жизнь по кофейням, ресторанная жизнь. Сл. Нік.
Кага́л, лу, м. 1) Кагал — еврейская община. Жидівські кагали, ярмарки були йому замість телеграфів. Левиц. I. 180. 2) Презрительно: вообще какая-нибудь община, группа, кружок людей. Що там ні коять по ворожих кагалах, що ні видумують, як би те життя зупинити, — воно ширше та ширше виявляється. О. 1862. III. 26. 3) У Гулака-Артемовского кага́лом названо общество чертей, вообще население ада: В письмі стоїть (читай сміло): на кагал бісовський з начинкою душу й тіло одписав Твердовський. О. 1861. III. Г.-Арт. 104. 4) Шумное, крикливое собрание. *Це не сходка, а просто кагал якийсь. Умань. Ефр.
Кагала́, ли́, ж. = Кага́л 4. Там уже кагала така дітей. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Кага́ловий, а, е. Кагальный.
Кага́льний, а, е. 1) = Кага́ловий. Желех. 2) Старшина кагала.
Кагане́ць, нця́, м. 1) Плошка, ночник. Вас. 182, 196. Гляне, посвічуючи по глибці каганцем. К. ЧР. 394. Дріжить, ізігнувшись над каганцем, лічить гроші. Шевч. 135. Живе, як каганець без лою. Посл. 2) Переносно: искры мелькающие в глазах после удара. Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Ном. № 3982. 3) Полка ружейная. Шух. I. 229. 4) Изолятор на телеграфе. Желех. 5) Шуточно: рюмка. «Давай по чарці нам скоріш!» Я добрий каганець підправив та сам і випив наперед. Алв. 54. 6) Вообще углубление или гнездо, в которое вставляется шип, пятка столба и пр. Напр.,
