Словник української мови (1927)/кавун
| ◀ кавуля | Словник української мови К кавун |
кавунець ▶ |
|
Каву́н, на́, м. 1) Арбуз. Cucumis citrullus. Ой ти ходиш по горі, а я по долині, ой ти садиш кавуни, а я саджу дині. Нп. Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами. МВ. I. 104. Отличают каву́н от кавуни́ці и каву́нки: у кавуна́ серенький кружок, где был цветок, меньше, чем у каву́нки; последняя вкуснее кавуна́. Афанасьев-Чужбинский. Поездка в Ю. Россию, I. 410. 2) Мн. Детская игра. Ив. 44. Ум. Кавуне́ць, каву́ник, каву́нчик, каву́нчичок.