у кабиць. Котл. Ен. VI. 20. Горить огонь тихенько на кабиці. Шевч. 2) Круглая или четырехугольная яма, в которой помещается гончарная печь. Вас. 180.
Каби́ш, ша, м. Шуточное название солдата и вообще великоросса за часто употребляемое ими выражение: «кабы-ж». Сим. 45.
Кабі́ж, жу́, м. = Шко́да 1. Він став і стереже, щоб іще кабіжу не наробили. ЗОЮР. II. 66.
Ка́блі, лів, м., мн. Вилы с тремя остриями, *вилки. Канев. у.
Каблу́к, ка́, м. 1) Дуга, часть окружности. 2) Снаряд для спугивания рыбы, состоящий из дуги, концы которой соединены доской, оканчивающейся зубьями в виде гребня; бороздя дно, эти зубцы спугивают мелкую рыбу, попадающую в поставленную раньше сеть. Дуга наз. каблу́к, доска с зубьями — гре́бінь. Шух. I. 228. 3) Лука в седле. См. Облу́к. Шух. I. 252.
Каблу́ка, ки, ж. 1) Кольцо вообще какое бы то ни было. 2) Кольцо, перстень. Вони твої білиї руки поламають, вони твої срібні каблуки поздіймають. Чуб. V. 304. Ум. Каблу́чка.
Каблукува́тий, а, е. Дугообразный.
Каблу́ч, ча, м. Обруч из нескольких сплетенных прутьев.
Каблу́чка, ки, ж. Ум. от каблу́ка. 1) Кольцо вообще какое бы то ни было — металлическое или из иного материала. 2) Кольцо, перстень. Подарував золоту каблучку. Гринч. III. 69. Од'їзжаючи приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку. Г. Барв. 204. Не гарбузом тут пахне, коли сама дала війтенкові каблучку. К. ЧР. 297, 298. 3) Сплетенное из дерева кольцо, которым прикрепляются ворота к столбу в глухом конце, а также то, которым запираются ворота на другом конце путем набрасывания каблу́чки на столб и на ворота. Чуб. VII. 392. Коли ходиш у ворота, — накидай каблучку. Мил. 81. 4) Сплетенное из дерева или из сыромятной кожи, иногда железное кольцо, которым ярмо прикрепляется к дышлу. Чуб. VII. 405, 406. Мнж. 121. Рудч. Чп. 250. 5) Такое же кольцо, охватывающее средину війя́ в том месте, где війя́ раскалывается на две части. Рудч. Чп. 250. 6) В повозке: кольцо, связывающее підтоки с підге́рстю. Рудч. Чп. 249.
Кабу́рх! меж. Швырь! Кабурх той хліб у піч! Харьк. у.
Кабута́ти, та́ю, єш, гл. 1) Бросать палку так, чтобы она ударялась о землю то одним, то другим концом. *2) Перевертываться, отлетать со стуком, грохотать. Турнув креселко, аж покабутало. Свидн. Люб. 261.
Кабу́тка, ки, ж. Игра, во время которой бросают палку так, чтобы она ударялась то одним, то другим концом о землю.
Кав! меж. Выражает писк ребенка, щенка, мяуканье кота, крик галки и пр.
Ка́ва, ви, ж. 1) Кофе. Та готуй їй чай, та готуй їй каву. Левиц. I. 318. 2) Сивая ворона. Чорні кави, чорні врани круту гору вкрили. «Чтения Об. Ист. и Др.». 1863. III. 21. 3) м. Род пугала. Часом Галя жахнеться і пошептом питає: — «Що ж як кава прийде?» — Не прийде, — одказують їй усі. — «А як вовк присуне?» МВ. III. 68. Пішла б вона гуляти того таки самого вечора, коли б не той вовк невірний з лісу, а що гірш — турбував її той кава навісний, що не знає вона навіть, де він і сидить у світі — чи у лісі, чи під горою на луці, чи у Дніпрі у нурті. МВ. III. 72. *4) Цветок (лупиновый боб) голубого цвета. Крим. Ум. Ка́вка, ка́вонька, ка́вочка, *ка́вця (детск.). За дівчиною всі звони зазвонили, а за козаченьком всі кавки закавчили. Гол. I. 106. Ой ви, кавоньки, ой ви, голубоньки, піднесіться вгору. Нп. Ой кавочки вороночки усе поле вкрили. Нп. Не жаль мені на кавочку, як на тую на ворононьку. Чуб. V. 458.
Кава́л, лу, м. Кусок, часть. Нема нікде кавал землі. Гол. Ум. Кава́лець, кава́лок, кава́льчик. Не порубаний я дуже: головонька на четверо, а ніженьки на шестеро, білі палці на кавалці, а рученьки на штученьки. Гол. III. 90. За кавалок кишки сім миль пішки. Ном. № 6473. Треба працювати, щоб кавалок хліба мати. Чуб. I. 147. Ой не руш же, наймитоньку, та хліба цілого, — ой там лежить на полиці кавалок
