Словник української мови (1927)/каблука
| ◀ каблук | Словник української мови К каблука |
каблукуватий ▶ |
|
Каблу́ка, ки, ж. 1) Кольцо вообще какое бы то ни было. 2) Кольцо, перстень. Вони твої білиї руки поламають, вони твої срібні каблуки поздіймають. Чуб. V. 304. Ум. Каблу́чка.