*Криво́к, вка́, м. Порода кулика. Полт. г. Сл. Яворн.
*Кривоколі́нчик, ка, м. Человек с расходящимися в стороны коленями. Екат. г. Сл. Яворн.
Кривомо́вий, а, е. 1) Плохо говорящий, косноязычный. *2) Лукавый в речах, лукавствующий. Тим язикам лихим, калікам кривомовим. К. Дз. 25.
Кривоні́г, но́гу, м. Род вышивки. Чуб. VII. 415, 427.
Кривоні́с, но́са, м. С кривым носом. Хоч кривоніс, аби бог приніс. Чуб. I. 245.
Кривоно́гий, а, е. Хромой, косолапый. Були багаті і убогі, прямі були і кривоногі, були видющі і сліпі. Котл. Ен.
Кривоо́кий, а, е. Косоглазый.
Кривопи́кий, а, е. С кривым лицом, с кривой рожей. Чуб. VII. 385.
Кривопле́кий, а, е. Кривоплечий. Хотіла мене мати та за третього дати, аж той третій такий кривоплекий. Чуб. V. 497.
Кривопри́сяга, ги, ж. Ложная клятва, ложная присяга. Желех.
Кривоприся́жний, а, е. Клятвопреступный. Кривоприсяжний… слуго! К. Дз. 74.
*Кривоприся́жник, ка, ж. 1) Клятвопреступник. 2) Дающий ложную присягу. Кон.
Кривоприся́жство, ва, с. Ложная присяга, клятвопреступление.
Кривоп'я́тий, а, е. С кривыми пятками. Хотіла мене мати за п'ятого оддати, аж той п'ятий стидкий, кривоп'ятий. Чуб. V. 497.
Криворо́тий, а, е. С кривым ртом. Баба бридка криворота. Котл.
*Криворо́тько, ка, м. = Криворо́тий. Екат. г. Сл. Яворн.
Кривору́чка, ки, об. Человек с кривой или увечной рукой. Желех.
Кривосу́дця, ці, гл. Неправедный судья. Кривосудця ти, небоже! Гол. II. 95.
Кривоу́стий, а, е = Криворо́тий. Жел.
Кривоши́я, ши́ї, об. Кривошеий человек. Ум. Кривоши́йка.
Кривува́ти, ву́ю, єш, гл. Быть хромым. Я кривуючи живу. Г. Барв. 226.
Криву́лечка, ки, ж. Ум. от криву́ля.
Криву́лька, ки и криву́льця, ці, ж. Ум. от криву́ля.
Криву́ля, лі, ж. 1) Всякая кривая, ломанная, зигзагообразная линия или полоска. В орнаменте (вышивки, раскраска посуды, резьба по дереву и металлу и пр.) криву́ля (чаще: криву́лька) — зигзаг простой или составленный из кружечков и пр. Kolb. I. 48. Вас. 184. Шух. I. 281, 283. Любила таки їх (миски) показувать …і білу велику, на вінцях хрещики, по боках пружки, і червону, що паски святять, з кривульками і з зеленими голубами на дні. Сим. 233. Чумак у дорозі вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. 2) Каракуля, плохо написанная буква. Хоть би великою кривулею, аби було слово написане. Гринч. Стулити ту кривулю, — виходить слово. Г. Барв. 403. 3) Кривой кусок дерева, — напр., употребляющийся для полоза и пр. В загадке криву́лечкою названа ложка: Чотирі чотиречки та п'ятий Макаречко несуть кривулечку через тин та в вуличку. Гринч. I. 249. 4) В токарном станке: искривленный кусок древесного ствола, на который опирается левая рука работающего. Шух. I. 305, 306. *5) Хромоножка. Одна наша курка — кривуля, бо в зиму ногу одморозила. Крим. *6) Кривая казацкая сабля. Є ще кривуля та цяя рука, — о, бидлу я дам себе знати. М. Стар. Ум. Криву́лька, криву́лечка, криву́льця. За́єць ро́бит криву́льки або криву́льці — бежит зигзагами. Вх. Зн. 29. Ум. Кривуля́ка. Желех.
Кривуля́стий, а, е. Зигзагообразный. Кривуля́ста пла́хта. Плахта с узором в виде криву́лі. КС. 1893. XII. 448.
Кривуля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Искривлять, делать кривые, ломаные линии. Желех. 2) Хромать, ковылять. Безногий шов, кривуляв, на підсінню простий став. Чуб. V. 65.
*Кривунда́, ди, об. Хромой. Оце ще чортова кривунда! Полт. г. Сл. Яворн.
*Криву́ца, ци, ж. Хромоножка. Він продражнив Олександру приблудою, кривуцою та кульгою. Неч.-Лев. IX. 90.
