Поробивши власним коштом човни. К. ЧР. 234. Хрест я вже своїм коштом ставлю. Св. Л. 311.
*Кошти́на, ни, ж. Ценность. Волынь. Сл. Яворн.
Кошто́вий и коштови́тий, а, е. Дорогой, ценный. Харьк. г. Ой справ же мені, мати… коштовитий цвіток. Чуб. V. 748.
Кошто́вний, а, е. 1) Ценный, дорогой. Який я коштовний дом збудував. Грин. III. 693. 2) Драгоценный.
Кошто́вність, ности, ж. 1) Ценность. Желех. 2) Драгоценность.
Кошто́вно, нар. 1) Ценно, дорого. 2) Драгоценно.
Кошто́вня, ні, ж. Ценная, дорогая вещь. Це вже ви, пане, скупитесь: таку коштовню та чорт-зна чим укривати. (Пан хотів гарну клуню вкривати старою соломою). Полт.
*Кошто́ри́с, са. Смета. Кмев.
Коштува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Стоить. На йому була біла свита, сім кіп коштувала вона. Котл. Воно коштуватиме їх не багато. Канев. у. *Мене (мені) це дорого коштує. Сл. Нік. 2) = Куштува́ти.
Кошу́ленька, кошу́лечка и кошу́лька, ки, ж. Ум. от кошу́ля.
Кошу́ля, лі, ж. 1) Рубаха. На нім кошуля як біль біленька, як біль біленька, як лист тоненька. Гол. II. 18. Ой мати-мати, вчини мою волю, передай козаку білую кошулю. Чуб. V. 373. 2) Струпья на голове ребенка. КС. 1893. VII. 80. Вх. Зн. 29. *3) Род травы. Сл. Яворн. Ум. Кошу́ле(о)нька, кошу́лечка, кошу́лька. Головонька змита і кошуленька біла. Мет. 287. Ой ходить сон по улонці, в білесенькій кошулоньці. Макс. В тонких білих кошулечках козака водили. Чуб. V. 306. Шила кошульку з тонкого рубку. Мет. 176.
Кошу́р, ра́, м. = Куши́рь. Бодай тая річка кошуром заросла. Нп.
Коща́вий, а, е. Костлявый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. II. 137.
Ко́щок, ка, м. Собачка ружейная, спуск. Шух. I. 229.
Ко́яшник, ка, м. Скупщик птиц, ездящий для этого с ко́йцем в селах. ЗЮЗО. I. 288.
Кпи́ни, кпин, ж., мн. (*з ко́го. Сл. Нік.). Насмешки, издевки.
Кпи́ти, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го), гл. Трунить, насмехаться. Було не кпити з Микити, бо Микита і сам кеп. Ном. № 7093. Давно се діялось колись: ще як борці у нас ходили по селах, та дівчат дурили, з громади кпили, хлопців били. Шевч. 565.
Кпи́тися, кплю́ся, кпи́шся, гл. 1) Издеваться. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Гол. I. 314. Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота. Нп. 2) Жеманиться. Не кпися, сванечко, не кпися: візьми чарочку, напийся. Мет.
Крава́льниця, ці, ж. = Крамни́ця 2. Вх. Зн. 29.
*Крава́льня, ні, ж. Кроильница, кроильная доска. У нашого шевця все пропало: шило, молоток, кравальня — що для кроїння чобіт — клинець, рашпель. Крим.
*Крава́тка, ки, ж. Галстух. І їх суворість наче замикали чорні костюми аж до краваток з крепу. Коцюб.
Кравеці́я, ці́ї, ж. Кутерьма. Чуб. VII. 575.
Краве́цтво, ва, с. Портняжество. Швець знай своє швецьтво, а в кравецьтво не мішайся. Ном. № 9573.
Краве́ць, вця́, м. Портной. Кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу. К. ЧР. 12. Вражі кравці не вгодили і каптана вкоротили. Мет. Ум. Кра́вчик. Первий городок — усе кравчики, другий городок — усе ткачики, третій городок — усе шевчики. Чуб. III. 387.
Краве́цький, а, е. Портняжеский. *Нехай його бог поб'є, кравецького пройдисвіта. Мирн. I. 40.
Кравни́к, ка́, м. Раст. Odontites rubra. Вх. Пч. I. 11.
Кравці́вна, ни, ж. Дочь портного.
Кравцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Портняжить, шить. Жидки сидять, кравцюють руками швидкими та сухими як кість. Левиц. I. 95. 2) Быть портным.
Кравче́нко, ка, м. Сын портного.
Кра́вчик, ка, м. 1) Ум. от краве́ць. *2) Жук (хлебн. вредитель). Пир. у., Конон.
