Конфе́ря, рі, ж. Картофель. Вх. Уг. 246.
Конферя́ник, ка, м. Род лепешки из картофеля и сыра. Вх. Уг. 246.
Ко́нче, нар. 1) Безотлагательно, непременно, именно. Нащо се вам його так конче треба? МВ. II. 188. І треба ж було сім паничам потрапити перелізти конче в мій садок. Лев. Пов. 37. *2) Вполне, совсем. Не конче то статечне життя провадив дядько Федюсь, коли вернув з війська додому. Борд. *Купив собі хатину в однім не конче великім селі. Борд.
Кончи́на, ни, ж. 1) Край, конец. Я не бороню йому стояти при престолі божому й до кончини його віку. МВ. I. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.
Коню́х, ха́, м. Конюх. Я конюха не люблю, за конюха не піду: конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб.
Конюха́рити, рю, риш, гл. Быть конюхом. Вх. Зн. 28.
Коню́ший, шого, м. Конюший. Служив у Потоцького конюшим. Стор.
Конюши́на, ни, ж. Клевер, Trifolium pratense. Волын. г. ЗЮЗО. I. 139.
Коню́шня, ні, ж. Конюшня. Як коня вкрали, він конюшню замкнув. Ном.
Коня́, ня́ти, с. Жеребенок, а также плохая лошаденка. Чуже коня — паня. Ном. Ум. Коненя́. Назирив він коненя на ярмарку. Рудч. Ск. II. 175.
Коня́ка, ки, м. и ж. Ув. от кінь. Ой у мене був коняка, був коняка розбишака. Щог. Вовк був з добру коняку. Чуб. Ум. Коня́чка. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном.
Коня́нка, ки, ж. Лошадиный помет, лошадиный навоз. Вх. Уг. 246.
Коня́р, ра́, м. Конюх; пастух лошадей. Радом. у. Вх. Уг. 246.
Коня́рка, ки, ж. Конюшня. Вх. Лем. 426.
*Коня́рство, ва, с. Коневодство. Пр. Пр.
Коня́тина, ни, ж. Лошадиное мясо. Вийняв ковбасу… німецьку, от що і свининою, і кошатиною, і конятиною начинена. Кв.
*Коня́чий, а, е. Лошадиный. Конячий гній. Харьк. г. Коня́чий ба́тько. Цыган. Сл. Яворн.
Конячи́на, ни, ж. Дрянная лошаденка. Найняв я конячину та потягся аж на довгопільський ярмарок. Левиц. I.
Коня́чка, ки, ж. Ум. от коня́ка.
Копа́, пи́, ж. 1) Мир, сельское общество, сходка для решения судебных дел; судебное заседание (встарину). Копа переможе й попа. Ном. № 10742. Позови й копи страх надоїли. Котл. НП. 342. 2) 60 штук чего-либо. Тепер давай мені хоч копу таких дівчат. Кул. Сидить курка на столі, знесла яєць три копі. Нп. 3) Копна хлеба (в ней 60 снопов). Жито жали, в копи клали. Шевч. 61. Де ж Катрусю пригорнула? (ніч) Чи в лісі, чи в хаті? Чи на полі під копою сина забавляє. Шевч. 77. Хто їде з копами, — у двір завертає. ЗОЮР. II. 90. Наплюю я багачу: свою копу молочу. Ном. № 2559. У ко́пи вкла́сти. Побить сильно. Так мене, синку, у копи вклали, що й не приведи мати божа. Харьк. 4) 50 копеек. Ой нате вам, рибалочки, мідну копу грошей. Мет. Нанялася носить воду, бо грошей не стало… кіп із вісім заробила. Шевч. 109. 5) Счетная единица у оконщиков: копа́ рядова́ заключает в себе 14 окон; кроме нее, есть копа́ шісна́дцятка (16 окон), двадця́тка (20), сорокі́вка (40) и шестидеся́тка (60 окон). Вас. 150. Ум. Кі́пка, кі́понька, кі́почка. Поставлю женців сімсот молодців, поставлю кіпок — що на небі зірок. Гринч. III. 19. Сюди хіп, туди хіп, — за сміттячко дев'ять кіп, а десята кіпка, що вимела тітка. Гринч. III. 493. В снопочки в'язала, в кіпочки складала. Гринч. III. 414.
*Копа́к, ка́, м. Шутливо: копна, копнище. Ішов піп коло кіп, лічив копи по пів-копи; одна копа — копаком, друга копа — копаком, третя копа — копаком… Народн. скороговорка. Крим.
*Копа́лина, ни, ж. Ископаемое. Сл. Дубр.
Копа́льник, ка, м. Землекоп. Лебед. у. и Желех.
Копа́льниця, ці, ж. Копающая женщина. Лебед. у. и Желех.
*Копа́льня, ні, ж. Копь, шахта, прииски. Сл. Нік.
*Копальня́ний, а, е. 1) Копальный. 2) Относящийся к шахте.
