гих (преимущественно о свиньях). 2) Раскалывание.
Колоту́ха, хи, ж. 1) Сварливая женщина. Радуйся, мати, — іде невістка до хати: добрая роботуха, а ліпша колотуха. Чуб. IV. 669. 2) Варенец, искусственная сметана. *Умань. См. Ря́жанка.
Колоту́ша, ші, ж. = Колоту́ха 2. О. 1862. VI. 98. Ум. Колоту́шка.
*Колоту́шити, шу, шиш, гл. Бить, колотить. Колотушив доти, поки я не зомліла. Крим.
Колоту́шка, ки, ж. 1) Ум. от колоту́ша. 2) = Колоті́вка. Вх. Зн. 27.
Ко́лоть, ті, ж. О дороге: замерзшая комками грязь. Харьк. *Колоть, од котрої перекидає вас з одного боку воза на другий. Мирн. «Правда», 1879. 439.
Коло́ша, ші, ж. = Холо́ша. Ном. № 7225.
Коло́шкати, каю, єш, гл. Тревожить, вспугивать. За те (б'ють), — сказав один Рябкові з наймитів, — щоб не колошкав ти вночі своїх панів. О. 1861. III. Гул.-Арт. 82. Я гнав овець до старости, а вони два перебігли та й давай мені колошкати овець: кишкають на вівці, одбивають од мене. Я кричу: не полохайте, а вони колошкають. Павлогр. у.
Коло́шні, нів, мн. Зимние суконные штаны.
Колуба́ха, хи, ж. = Ковба́ня. Желех.
Колува́ння, ня, с. Об'езд кругом, вместо прямой дороги.
Колува́ти, лу́ю, єш, гл. 1) Итти кругом, итти по круговой линии. Горою сонечко колує. О. 1862. IV. 23. 2) Кружить, колесить, делать об'езды. Хто колує, той вдома ночує. Чуб. I. 248. Волю колувати, як просто їхати та бідувати. Ном. № 11409.
Колу́драбок, бка, ж. Часть сновальницы: каждая из двух поперечных пластин, в которых укреплены колышки. Шух. I. 150, 151. См. Осні́вниця.
*Колу́н, на́, м. Топор для раскалывания дров. Поклав колуна біля дров, та якась лихая душа й потягла. Киев.
Колупа́ти, па́ю, єш, одн. в. колупну́ти, пну́, не́ш, гл. 1) Ковырять. Піч колупа́ти — обрядовое действие невесты во время сватовства. Стала коло печі та й колупає її пальцем. Кв. I. 76. Колупну́ло за се́рце. Защемило сердце. Колупнуло Антося за серце, — аж заплакав. Св. Л. 160. *2) Колупну́ти. Выпить, клюкнуть. Сл. Яворн.
Ко́лька, ки, ж. 1) Колика, колотье. Русин каже: «іди в поле!» Полька каже: «колька коле». Грин. III. 314. Марині неначе колька заколе в саме серце. Левиц. I. 40. 2) Колючка; игла (у ежа). Їж ма кольки. Вх. Лем. 426. *3) Заноза. Понаганяв кольок у ногу. Крим.
Ко́льки́й, а́, е́. Колючий. Сіли твої діти на високім древі. На якому древі? На колькому терні. Чуб. V. 852.
Ко́лько, нар. Колко. На стерні колько. Киев. г. Чи й у вас, як у нас, на леваді колько? Грин. III. 648.
Ко́льо, ля, м. Детск.: хлеб. Вх. Лем. 426.
Кольока́тор, ра, м. *Сожитель, совладелец. Після смерти кольокатора зосталось шість хлопців і одна дочка, обійстя і трохи землі і одним оден підданий. Ном. № 1174.
*Ко́льор, ру, м. Цвет. Сл. Дубр.
*Кольоро́вий, а, е. Цветной.
*Кольпорта́жа, жі, ж. Распространение (издания, товара). Сл. Нік.
Кольфа́рба, би, ж. Клеевая краска. Під кольфарбу золотити.
Ко́люватина, ни, ж. Щель. Є колюватини у стіні. Волч. у.
Колю́ки, к, ж. мн. Раст. Datura stramonium L. ЗЮЗО. I. 121.
Колю́х, ха́, м. 1) Колючее растение. Взяв, наламав колюхів, обтикався да й сидить. Рудч. Ск. I. 159. *2) Колотье. Сл. Яворн.
Колю́ча, чі, ж. Раст. Salsola Kali L. ЗЮЗО. I. 134.
Колю́чий, а, е. 1) Колючий. І стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла. Шевч. 387. 2) Легко раскалывающийся. Дуб колючіший, ніж грушина. Волч. у. 3) Резкий. Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча. Котл. Ен.
Колю́чка, ки, ж. 1) Шип растения. Колючка залізла в ногу. 2) Колючее растение вообще. Бува і чоловік сьому колючці (будякові) пара. Греб. Прий-
