Словник української мови (1927)/колотуха
◀ колоття | Словник української мови К колотуха |
колотуша ▶ |
|
Колоту́ха, хи, ж. 1) Сварливая женщина. Радуйся, мати, — іде невістка до хати: добрая роботуха, а ліпша колотуха. Чуб. IV. 669. 2) Варенец, искусственная сметана. *Умань. См. Ря́жанка.