Зуба́тий, а, е. Зубастый. З себе худий, жовтий, очі ямкуваті, зубатий такий. МВ. II. 191.
Зубе́ла, ли, ж. Узда. Угор.
Зубе́лити, лю, лиш, гл. Взнуздывать. Угор.
Зубе́ць, бця́, м. 1) Зубец — как фигура и как часть снаряда (напр., зу́бці́ у грабля́х. Шух. I. 166); сделанный из материи и пр. как украшение одежды. Шух. I. 122. Гол. Од. 56. 2) Зубок, часть чесночной луковицы, распадающейся на части. МУЕ. III. 39. 3) Мн. зу́бці́. Кушанье из очищенных зерен ячменя — сваренных или поджаренных. Чуб. VII. 440. Маркев. 153. На закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу. Котл. Ен. I. 18. Ум. Зу́бчик, зу́бчечок.
Зу́бик, ка, м. Ум. от зуб.
Зуби́ло, ла и *зуби́лно, на, с. Остроконечный молоток, которым рубят железо кузнецы, *зубило. НВолын. у. Гринч. II. 3. *Пир. у., Конон.
*Зуби́ти, блю́, биш, гл. 1) Острить (зубчатое орудие). Куди йдеш? — До коваля, серпа зубити. Крим. 2) Ершить (делать насечки, зазубрины). Сл. Дубр.
Зу́біч, нар. = У́збіч. НВолын. у.
Зу́бка, ки, ж. Порода лука с маленькими продолговатыми луковицами. Вас. 203.
Зубни́й, а́, е́. Зубной. Прилипла вже до кости моя кожа, зостався я із яслами зубними. К. Іов. 42.
Зубо́ва́тий, а, е. О картофели, фасоле: недоваренная, еще твердая. Квасоля ще не вкипіла, ще зубовата. Черниг. у.
Зубо́вий, а, е. 1) = Зубни́й. Святий Антонію, зубовий цілителю, поможи мені. Чуб. I. 125. 2) — часни́к. Обыкновенный чеснок с луковицей, распадающейся на зубки. Вас. 203.
Зубо́жений, а, е. Приведенный в бедность, сделанный бедным. Коли ми зійдемося знову на сій зубоженій землі? Шевч. 383.
Зубо́жити, жу, жиш, гл. Обеднить, привести в обеднение.
Зубо́житися, жуся, жишся, гл. Обеднеть. Зубожився так, що нічого не має. Рудч. Ск. II. 202.
*Зубо́жілий, а, е. Обедневший.
Зубо́жіння, ня, с. Обеднение. Желех.
Зубо́жіти, жію, єш, гл. Обеднеть. І чи я ж сьогодня всиротіла? Чи се тепер тільки зубожіла. МВ. II. 105.
Зубо́к, бка́, м. 1) = Зубе́ць 1 и 2. Наступив на зубки в граблях. Гринч. II. 207. Зубки в ритках. МУЕ. III. 20. *2) Ум. от зуб.
Зу́бо́ча, нар. Искоса. Гляне зубоча. Сосниц. у. Слов. Д. Эварн.
Зубо́чистий, а, е = Зго́ристий.
Зубр, ра́, м. Зубр. Вх. Пч. II. 5.
*Зубрі́вка, ки, ж. = Ча́полоть (трава). Е. Чик.
Зубро́вий, а, е. Зубровый. Друга трубонька та мідяная, третя трубонька та зубровая. Гол. II. 61.
Зубря́, ря́ти, с. Зубренок. Вх. Пч. II. 5.
*Зу́бря, рі, ж. О людях: с неровными, истертыми передними зубами. Бл. Неч.-Лев.
Зубцьо́ваний, а, е. Имеющий зубчатый орнамента.
Зубча́стий, зубча́тий, а, е. Зубчатый. Під прозорчастою, чистою як сльоза водою, зеленіло якесь баговіння зубчасте, тонесеньке, дрібне. Левиц. I. 63. Зубчасті стіни. Левиц. Пов. 165. Зубча́стий про́діль. Особый пробор при прическе девушек в колокі́лки. Чуб. VII. 423.
Зу́бчик, ка, м. Ум. от зубе́ць.
*Зу́б'я, б'я, с. соб. Зубцы, зубья. Зуб'я в бороні поламалося; зосталося тільки троє зубів. Крим.
Зувері́ти, рі́ю, єш, гл. Покоробиться. Зуверіли дощки. Вх. Лем. 421.
Зуга́рний, а, е. Способный, мастер. А ми доженемо. — Зугарні! Заплутаєтесь у своїх полах та й попадаєте. Мир. Пов. I. 149. Зугарний теревені правити. Гринч.
Зугле́діти, джу, диш, гл. Заметить, подметить.
*Зугори́тися, рю́ся, ришся (на що), гл. Суметь устроить что-нибудь, приспособиться к чему-либо, изловчиться на что-нибудь. Коло самої монопольки, не більше як сажнів двадцять, зугорився собі чоловік на пивну лавочку і причепив до цеї пивної лавочки дрібну торговлю. Крим.
