Зроша́ти, ша́ю, єш *и зро́шувати, шую, єш, сов. в. зроси́ти, шу́, сиш, гл. Орошать, оросить. К. Досв. 26. Дрібненькими слізоньками все поле зросила. Мет. 274. Припав він до землі та й зросив її слізьми. МВ. II. 70. *І навіть то небо, що зрошує поля дощем. Лепкий.
Зроша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. зроси́тися, шу́ся, сишся, гл. Орошаться, ороситься, обливаться, облиться. Слізьми так і зрошається. МВ. I. 57.
*Зро́шення, ня, с. Орошение. Сл. Нік.
*'Зро́щений, а, е. 1) Сросшийся. Оцих двох вишеньок розсадити не можна, бо зрощені; хіба можна одну геть одрізати. Крим. *2) Взращенный.
Зру́б, ба и бу, м. 1) Срубка. Знайшовся чоловік, що купив на зруб гай. Стор. I. 47. Также место, где срублен лес. Вас. 206. З липового зруба молоді паростки пустились. МВ. I. 156. 2) Сруб — при постройке, в погребе, колодезе и пр. Чуб. VII. 377. Як положать зруб на хату…, то п'ють закладчини. ХС. III. 41. Kolb. I. 56. Був колодязь і такий низький зруб у ньому. Гринч. II. 338.
Зру́бань, ні, ж. Рубка леса. Вх. Уг. 242.
Зруба́ти. См. Зру́бувати.
Зру́бина, ни, ж. Одна пластина в колодезном срубе. Харьк. у.
Зруби́ти, блю́, би́ш, гл. Сделать сруб. Зрубив хату. НВолын. у.
*Зру́бня, ні, ж. Строение срубом. Сл. Яворн.
Зру́бувати, бую, єш, сов. в. зруба́ти, ба́ю, єш, гл. Срубывать, срубить. Кожне дерево зрубують. Єв. Л. III. 9. Зрубай, батеньку, високу яворину, збудуй, батеньку, широку домовину. Чуб. V. 372.
*Зрудні́лий, а. е. Порыжевший. Подерті штани, зруднілий піджак, — усе безбарвне. Коцюб.
Зруйнува́ння, ня, с. Разорение, разрушение. Стор. II. 137.
Зруйнува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Разрушить, разорить. Зруйнували Запорожжя. Лукаш. 66. Не зостанеться тут камінь на каміні, щоб не зруйновано. Єв. Мр. XIII. 2. Зруйновано життя моє на світі. К. Іов. 37. 2) Разорить (о потере имущества).
Зруйнува́тися, ну́юся, єшся, гл. 1) Разрушиться, разориться. Зруйнувався зовсім будинок. Гринч. 2) Разориться, потерять имущество. Пан не зруйнується, як скількись кліток поля перелітує пустирем. О. 1862. IV. 105.
Зруко́ваний, а, е. Обрученный. Вх. Лем. 421.
Зру́нтати, таю, єш, гл. Испортить, сдвинуть с места, почти разрушить. Подольск. г.
Зрухну́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Зру́шитися. З місця й не зрухнеться. Гринч. II. 310.
Зруч, нар. Из руки, рукой держа. Хтось буде шанувати: коли не зруч, то навкидя. Ном. № 11971.
Зруча́ти, ча́ю, єш, гл. Поручать.
Зру́чний, а, е. 1) Ловкий; удобный. Левиц. Пов. 141. *2) Сподручный.
Зру́чність, ности, ж. Ловкость. Левиц. Пов. 237.
Зру́чно, нар. Ловко; удобно. Ком. I. 39.
Зру́шити, шу, шиш, гл. 1) Сдвинуть. Насилу зрушив з місця. 2) Тронуть, взволновать. Дуже батька слова її зрушили. МВ. II. 149. 3) Встревожить. Всю діброву крилечками вкрили, голосочком діброву зрушили. Чуб. V. 315.
Зру́шитися, шуся, шишся, гл. Дрогнуть, сдвинуться. Зру́шилась земля́ — нар. поверье, по которому земля при первом весеннем громе как-будто вздрагивает. Зрушилась земля, то тепер усе буде рости. НВолын. у.
Зру́щик, ка, м. В ловушках для зверей: палочка, толчок в которую со стороны зверя заставляет действовать ловушку. Шух. I. 236, 237. См. Пасть.
Зрябі́ти, бі́ю, єш, гл. Сделаться рябым, пестрым. Шия так зрябіла дуже; хто його зна й що воно. Канев. у.
Зряджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. зряди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Наряжать, нарядить; убирать, убрать. Шо в суботу кісоньку чесала, а в неділю головку зряжала. Мил. 148. Не за-для тебе ся калинонька сажена, а за-для тебе дівка Галочка зряжена. Гринч. III. 487.
