Словник української мови (1927)/зрубувати
| ◀ зрубня | Словник української мови З зрубувати |
зруднілий ▶ |
|
Зру́бувати, бую, єш, сов. в. зруба́ти, ба́ю, єш, гл. Срубывать, срубить. Кожне дерево зрубують. Єв. Л. III. 9. Зрубай, батеньку, високу яворину, збудуй, батеньку, широку домовину. Чуб. V. 372.