дурні брешуть, що це йому зроблено. 3) — во́лю кому́, чию́. Исполнить чье желание. Ой чумаченьки, ой ви молоденькі, зробіть мою волю. Чуб. V. 1031. 4) — ла́ску. Сделать одолжение. Велику ласку мені зроби, послухай. МВ. II. 112. 5) — собі́ смерть. Наложить на себя руки. Ах волю сама собі смерть зробити, як в багацтві з нелюбом жити. Чуб. V. 117.
Зроби́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Сделаться. Зробився мов несамовитий. Котл. Ен. II. 15. Усе зробилось, як бажали єзуїти. Стор. МПр. 72. *2) Явиться, возникнуть. Наше «Общество потребителів» зробилося в 1904 році. Крим.
Зро́бка, ки, ж. Бра́ти гро́ші на зро́бку. Брать деньги под отработок. Землі в його нема, — бере гроші на зробку: уперед даєш, а послі він одробля. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Зробля́ти, ля́ю, єш, гл. Обрабатывать. Ой я тобі не наймичка все поле зробляти. Гол. IV. 538.
Зро́бок, бка, м. Истощенный работою, негодный уже к работе человек. Желех.
Зрода́, зро́ду, зроду-зві́ку, нар. 1) От роду, отродясь, никогда. Вона зрода й у церкві не була. Мнж. 104. Чи був у тебе батько зроду? Ном. № 10505. Ой я зроду лишенька не знала. Чуб. V. 594. Зроду я заміж не піду. Лавр. 155. Зро́ду-віку. Никогда еще. Зроду-віку не було такого, а тепер: ось тобі, на! Подольск. г. 2) Никак, никоим образом. Такі капосні люде, що мені не можна зроду-звіку на селі вдержатись. Левиц. Пов. 348.
Зроди́ти, ся. См. Зрожа́ти, ся.
Зро́ду. См. Зро́да.
Зрожа́й, жа́ю, м. Урожай. Зрожаю нема, тільки зродила трава шовкова. Мет. 465.
Зрожа́ти, жа́ю, єш, сов. в. зроди́ти, джу́, диш, гл. 1) Рожать, родить. Так його мати зродила. Ном. № 2918. Ти учора ізвечора дитя зродила. Грин. III. 273. 2) Родить, уродить. Як будуть сестро… ягоди зрожати. О. 1861. X. 89. Прошу ж тебе, не цвіти красно, прошу ж тебе, не зроди рясно. Мет. 176. Добра нивонька була: сто кіп жита зродила. Чуб. III. 240.
Зрожа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. зроди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Рожаться, родиться. 2) Родиться, уродиться. Посіяла, мамко, жито, — зродився барвінок. Гол. III. 403.
*Зрозумі́ливий, а, е. Вразумительный. Сл. Нік.
Зрозумі́лий, а, е. Понятный. Левиц. Пов. 237.
Зрозумі́лість, лости, ж. Понятность. Желех.
Зрозумі́ло, нар. Понятно.
Зрозумі́ння, ня, с. Понимание. Великоздібна до зрозуміння такого, що буває втаєне од премудрих і розумних. К. ХП. 16.
Зрозумі́ти, мі́ю, єш, гл. Понять. Поки, теє зрозумівши, згоду учинили. Макс. (1834), 126. Ви так зписьменна говорите, що я того не зрозумію. Котл. НП. 344.
*Зроїтися, зрою́ся, зроїшся, гл. Изроиться, обессилеть от частой ройбы. Харьк. г. Сл. Яворн.
Зро́к, ку, м. Зрение. Бог дав усім людям однаковий зрок. Дещо, 36.
Зроня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зрони́ти, ню́, ниш, гл. Давать, дать упасть; терять, потерять, утратить. Желех. Ой лісе, лісоньку, зронив єс красоньку. Вх. Лем. 421.
Зроси́ти, ся. См. Зроша́ти, ся.
Зросли́вий, а, е. Дающий рост. Та принеси три квіточки: ой первую зросливую, а другую сонливую. Мет. 1.
Зро́слий, а, е. 1) Выросший. Левч. 10. *2) Взрослый. Сл. Нік.
Зроста́ння, ня, с. Рост, выростание.
Зроста́ти, та́ю, єш, сов. в. зрости́, сту́, те́ш, гл. Выростать, вирости. Єсть у мене сестра менша, без мене зросла. Мет. 32. Без щастя зросла, а без долі вродилася. Мет. 80. При мені вона й зросла, бо сиротою зосталася змалечку. МВ. II. 19. *Єсть у мене сестра, що найменша зросла. Метл. 32.
Зрости́ся, ту́ся, те́шся, гл. Сростись. Ой у полі дві тополі докупи зрослися. Чуб. V. 403.
Зрости́ти, щу́, сти́ш, гл. Выростить. Нехай їм бог зростить. Ном. № 375. Як я тебе зростила, сама себе звеселила. Чуб. V. 684.
Зро́стний, а, е. Взрослый. Левч. 10.
