Словник української мови (1927)/зрошати
| ◀ зростний | Словник української мови З зрошати |
зрошувати ▶ |
|
Зроша́ти, ша́ю, єш *и зро́шувати, шую, єш, сов. в. зроси́ти, шу́, сиш, гл. Орошать, оросить. К. Досв. 26. Дрібненькими слізоньками все поле зросила. Мет. 274. Припав він до землі та й зросив її слізьми. МВ. II. 70. *І навіть то небо, що зрошує поля дощем. Лепкий.