Зна́чно, нар. 1) Значительно. 2) Видно, заметно. Значно, що господарь. Федьк. II. 80. Все ж тото буде на мому личеньку значно. Гринч. III. 558. 3) Знатно.
Значо́к, чка́, м. Значок. Веліли вони тобі сії значки до рук приймати, а мені листи королевські оддати. Дума.
Знаю́ка, ки, об. Знаток. Александровск. у. Слов. Д. Эварн.
Знаю́чий, а, е. Знающий. От волохи: ті знаючі! усяке зілля зна від чого воно, нащо — знаючі дуже! Канев. у.
Зне́бачки, зне́башки, нар. Неожиданно. НВолын. у. Знебашки приїде пан, пожив тижнів зо два та ї поїхав, а окомон своє. Каменец. у.
Знебо́житися, жуся, жишся, гл. Прикинуться бедным. У иншого (землі) й так день на тридцять; ні, сього мало: йде, щоб ще виплакати. Прийде до пана, знебожиться: «Дайте, пане, землі, бо в мене зовсім мало». О. 1862. V. 109.
Знебу́ти, бу́ду, деш, гл. Лишиться, потерять. Я свою силу знебув. НВолын. у.
Знебу́тися, бу́дуся, дешся, гл. Изнемочь, устать. Я з ним не нажилась, а тіки знебулась. Черк. у.
Знева́га, ги, ж. Неуважение, пренебрежение, непочтение. Побачив Турн собі зневагу: не мед дають тут пить, а брагу. Котл. Ен. VI. 28. *Це була би зневага для нього, а для батька прикрість. Лепкий. Знева́гу да́ти. Оказать неуважение. Дали зневагу матері. НВолын. у.
Зневажа́ти, жа́ю, єш, сов. в. знева́жити, жу, жиш, гл. Не уважать, оказывать, оказать неуважение, пренебрежение, оскорблять, оскорбить. Свою неньку зневажає, з двора її виганяє. Макс. (1849). 100. Будуть мене пани і козаки на підпитку зневажати. Мет. 415.
Знева́жливий, а, е. Неуважительный, пренебрежительный, *непочтительный. *— вчи́нок су́проти ко́го, що до ко́го. Унижающий поступок по отношению к кому. Сл. Нік.
Знева́жливо, нар. Неуважительно, пренебрежительно. К. Бай. 18.
Знева́жний, а, е = Знева́жливий. Желех.
Знева́жно, нар. = Знева́жливо. Левч. 83, 121.
Зневі́жити, жу, жиш, гл. Обмануть, поддеть. І щоб зневіжить, збити з толку… Мкр. Н. 9.
Зневі́ра, ри, ж. Недоверие, сомнение. А нині жаль, зневіра серденько облягли. Млак. 17.
Зневі́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Потерять веру, извериться. 2) — кому́. Утратить доверие. Ти мені зневірився. НВолын. у. Їй уже тепер усе зневірилося. Мир. Пов. II. 110. Тобі… зневірились люде. К. ЧР. 305.
*Зневірні́ти, ні́ю, єш, гл. Подурнеть, известись. Од постування геть зневірнієш. Крим.
*Знево́лений, а, е. Лишенный свободы, принужденный.
Знево́лення, ня, с. Лишение свободы; принуждение.
Знево́лювати, люю, єш, зневоля́ти, ля́ю, єш, сов. в. знево́лити, лю, лиш, гл. Лишать, лишить свободы; принуждать, принудить. Убогого зневоляють. К. Іов. 52. Зневоляєш мене до того. КС. 1883. VII. 519.
Знегі́ддя, дя, с. Невзгоды, тяжелое время. Тяжко, тяжко мені з дому тебе одправляти, а ще тяжче біля себе в знегідді держати. Макс. (1849), 7.
Знего́да, ди, ж. = Знегі́ддя.
*Знедо́лений, а, е. Обездоленный. Сл. Нік.
*Знедо́лювати, люю, єш, сов. в. знедо́лити, лю, лиш. Обездоливать, обездолить.
Знежи́тися, живу́ся, ве́шся, гл. Лишиться чувств. Ударився так здорово, що аж знежився був. Киев. у.
*Зне́знавки, нар. По незнанию, по невежеству. Н.-Левиц.
Зне́знімки, нар. Вдруг, неожиданно. Константиногр. у.
*Знекра́сити, шу, сиш, гл. Обезобразить. Сл. Пр. М.
Знелюді́ти, ді́ю, єш, гл. Сделаться нелюдимым, одичать.
Знема́га, ги, ж. Изнеможение, утомление. В мене була дуже працьовита кобила, — чи на гору там, чи що — й знемаги їй нема. Харьк. См. Знемо́га.
