*Зло́жище, ща, с. Залежь (геолог.). Сл. Дубр.
*Злоза́чатий, а, е. Во зле зачатый. Злозачатії во чреві згинуть. Шевч.
*Злом, му, м. 1) Взлом. 2) Слом, перелом. Сл. Нік.
*Зломи́слити, лю, лиш, гл. Злоумышлять. Сл. Нік.
*Зломи́сний, а, е. Злоумышленный. Сл. Нік.
*Зломи́сник, ка, м. Злоумышленник. Сл. Нік.
Зломи́ти, млю́, миш, гл. 1) Сломать, сломить. Із дерева сього зломити ти мусиш гільку хоть одну. Котл. Ен. III. 19. Ой зломлю я і стопчу я рожу з калиною. Мет. 96. Ми перстенчик зломимо, тобі жони не дамо. Чуб. III. 70. Прудко гонить, голову зломить. Ном. № 5572. 2) О слове, законе: нарушить. Не зломлю… закону. Г. Барв. 95.
Зломи́тися, млю́ся, мишся, гл. Сломаться, сломиться. Бодай сіно огнем пішло і коса зломилась. Чуб. V. 86. Тризубець щоб тобі зломивсь. Котл. Ен. II. 31.
Зло́мок, мку, м. Обломок. Ум. Зло́мочок. Шаблю поламали недавно та поробили ножі, а один зломочок товщенький такий брали на весілля. О. 1862. V. 87. Се мабуть невеличкий зломочок якогось давнього широкого оповідання. О. 1862. V. 91.
Зломча́, ча́ти, с. Пт. Крапивник, Troglodytes parvulus. Вх. Лем. 420.
Зло́пати, паю, єш, гл. Сожрать.
Злопоті́ти, почу́, ти́ш, гл. Захлопать. П'ють голуби зімню воду. Напилися та й злетіли, крилоньками злопотіли. Гол. I. 265. *Тільки білі поли гаптованої корсетки, як крила, по поручу злопотіли. Лепкий.
Злорі́ка, ки, гл. Злословящий. К. ПС. 50. Блажен… хто стежку грішників минає, серед злоріків не сідає. К. Псал. 1.
Злорі́чити, чу, чиш, гл. Злословить, говорить дурное. Ти устами знай злорічиш. К. Псал. 119.
Злоро́б, ба, м. Злодей. Встречено только у Кулиша. К. ЦН. 318.
Злосли́вий, а, е = Злісли́вий. Герод злосливий. Kolb. I. 90.
Злосли́вість, вости, ж. Злость, злоба, злобность.
Злосли́во, нар. Зло, злобно, злостно. На мя злосливе чом поглядаєш? Гол. I. 362.
Злосло́вити, влю, виш, гл. Злословить. І хто твоє ім'я злословить. К. Псал. 155.
*Злосмо́родний, а, е. Зловонный. А що вже ті злосмородні городи, так хоч би їх і на світі не було. Екатер. у. Сл. Яворн.
Зло́сник, ка, м. Недруг, недоброжелатель. Бо вже мої всі злосники взяли мене на язики. Мл. л. сб. 260.
Злосопроти́вний, а, е. Враждебный; о ветре, волне: противный. Злосопротивна… хвиля вставає, судна козацькі-молодецькі на три части розбиває. АД. I. 177.
Злости́тися, щу́ся, сти́шся, гл. = Злостува́ти. Він на мене злостився. НВолын. у.
*Зло́стува́ння, ня, с. Злоба. Н.-Левиц.
Злостува́ти, ту́ю, єш, гл. Злиться, сердиться. Злостує та й злостує жінка моя цілісінький ранок. Канев. у. Ще дужче злостує. НВолын. у.
Злот, та, м. Монета в 15 коп.
Злота́рник, ка, м. Золотых дел мастер. Виламала гіллячку з самого вершечку, понесла її до злотарників: «ой, злотарники, мої братіки, іскуйте мені золотого перстника». Чуб. III. 404.
Зло́течко, ка, с. Ум. от зло́то.
Зло́тий, ого, м. = Злот. Сто злотих не гроші, а мужик не брат. Ном. № 1278. А той чоловік дав йому злотого грошей. Рудч. Ск. II. 154.
Злоти́стий, а, е. Золотой. Моя квітка злотиста. Гринч. III. 507.
Злоти́ти, чу, тиш, гл. Золотить. Гринч. III. 48. Ширинку шила, золотом злотила. Гол. IV. 535.
Злоткі́вець, вця, м. = Злот. Здурили ж ми попа: дали йому два злотківці, а він думав, що червінці. Чуб. IV. 278.
Зло́тник, ка, м. 1) = Злота́рник. КС. 1882. IV. 93. А злотнику-голубоньку, зроби мені золотий килих. Чуб. III. 471. 2) Светляк, Иванов червячок.
Зло́то, та, с. 1) Золото. Привезе мені віночок з чистого злота. Чуб. V. 207. А в чім теє дитя? — У сріблі та в злоті. Чуб. III. 39. 2) Ласкательное название
