тися, забудеш одразу. Мет. 62. Марисенька в недузі лежала, аж зза моря зілля забажала. Гол. I. 112. Чар-зі́лля. Волшебные травы, собранные в день и в ночь на Ивана Купала. О. 1861. II. 206. 3) Название различных растений: Боло́тне зі́лля. Ranunculus. Вх. Пч. I. 12. Га́дєче —. Gnaphalium canadense. Лв. 99. Гою́че —. Astrantia major. Вх. Пч. I. 9. Квасне́ —. Valeriana tripterys. Лв. 102. Кіня́че —. Circaea luteliana. Вх. Пч. I. 9. Криве́ —. Polygonum bistorta. Лв. 100. Ку́ряче —. = Збу́рник. Лв. 102. Ластів'я́че — = Земи́зеленя. ВХ. Пч. I. 9. Ма́сляне — = Sedum telephium. Вх. Пч. I. 12. Міцне́ — = Centaurea jacea. Вх. Лем. 436. Святоя́нське — = Іваню́к. Вх. Пч. I. 10. Сі́ре —. *Белый клевер. Trifolium repans. Е. Чикал. О. 1861. XI. Свидн. 29. Страпа́те —? О. 1861. XI. Свидн. 29. Тата́рське — = Шу́вар. Вх. Пч. I. 8. *Ум. Зі́ллячко.
Зілля́ти, ллю́, ллє́ш, гл. = Зли́ти. Желех.
*Зі́ллячко, ка, с. Ум. от зі́лля. Є таке зіллячко вовчуган, проти сказу. Крим.
Зільжи́ти, жу, жиш, гл. Уменьшиться, облегчиться. Мороз капку зільжив. Вх. Лем. 420.
I. Зільни́к, ка́, м. = Золі́льник. Вх. Зн. 22.
II. Зільни́к, ка́, м. 1) Огород, содержащий зелень. *2) Горшок для цветов, вазон. В кімнаті зільників скрізь, аж темрява стоїть од них у хаті. С. Васильч. Ум. Зільничо́к. Не пади, косо, на камінь, ой пади, косо, в зільничок. Гол. IV. 313.
Зільни́ця, ці, ж. = Жлу́кто. Камен. у.
Зільничо́к, чка́, м. Ум. от II. Зільни́к.
Зіма́ и зима́, ми, ж. 1) Зима. Зімо, зімонько, зімо лютая, ой прошу тебе, не морозь ти мене. Чуб. V. 874. — впа́ла. Зима неожиданно наступила, *выпал снег. Аж гульк — зіма впала. Шевч. 81. 2) Лихорадка. Зима́ б'є (кого́). Пароксизм лихорадки (у кого). Вх. Уг. 241. Ум. Зі́монька.
Зімі́вка, ки, ж. Поздно созревающая дыня.
Зімі́вля, лі, ж. 1) Зимовка; содержание животных зимою. І знову пасіку на зімівлю в погріб. Сим. 202. Журавель каже: «прийми мене, лисичко, на зімівлю». Рудч. Ск. I. 30. 2) Корм на зиму для скота. Зімівлі мало. Харьк. у.
Зімкну́ти, ся. См. Змика́ти, ся.
Зі́млість, лости, ж. Обморок, слабость телесная. Вх. Зн. 22.
Зімлі́ти, лі́ю, єш, гл. = Зомлі́ти. *Не бійся, не зімлію, я не з тих. Лепкий.
Зімне́нький, зімне́сенький, а, е. Ум. от зі́мний.
Зі́мний, а, е и зі́мній, я, є. 1) Зимний. Зімнє сонце, як мачушине серце. Ном. № 619. 2) Холодный. Козак зімної води просить. Гол. I. 106. Порубоцькая краса, як зімняя роса. Чуб. III. 81. Бо зімна роса, як дівчина боса. Чуб. V. 32. Ум. Зі́мненький, зімне́(і)се(і)нький. Росла я при криниці, при зімненької водиці. Чуб. V. 49.
Зімни́к, ка́, м. 1) Раст. Aster annus L. ЗЮЗО. I. 168. *2) = 3імовни́к. Сл. Яворн.
Зімникува́тий, а, е. О фруктах: поспевающий к зиме. Зімникуваті груші, яблука. Волч. у. (Лободовск.).
Зімни́ця, ці, ж. 1) = Зімі́вка. Черном. 2) Фрукт, созревающий поздно осенью. Кислиці — зімниці. Гринч. III. 200. Обтрусять у саду зімниці. Греб. 403. 3) Лихорадка. Вх. Уг. 241.
Зімни́чуватий, а, е. Созревающий поздней осенью.
Зі́мно, на, с. Холод. А Сус Христос в Давидовій шопі зімно терпить і дрожить. Чуб. III. 384. *Помалу зивкла до зимна. Коцюб.
Зі́мно, нар. Холодно.
Зімня́к, ка́, м. Зимняя дорога. Черкасск. у.
Зімня́ти, ся. См. Зім'я́ти, ся.
Зімови́й, а́, е́. Зимний. Каменец. у. Вечір зимовий. МВ. (О. 1862. I. 92).
Зімови́к, ка, м. 1) Погреб, куда на зиму кладут ульи с пчелами. Уже останнії дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зімовик поставили. Г. Барв. 160. 2) = Зімовни́к. Наш таки січовик Печина привіз його з якогось зімовика. Стор. II. 11.
