Я з'єднала доню за султана. К. МБ. X. 12. 3) Договорить. З'єднала го пасти Угельскоє стадо. Гол. 4) — собі́. Приобресть, снискать, расположить к себе. Бо ти й суху з'єднаєш собі землю і всяка тварь прихилиться до тебе. К. Іов. 13.
З'єдна́тися, на́юся, єшся, гл. 1) Соединиться. 2) Договориться, условиться. Давав по сороківці од хури, а з його правили по дві: торгувався він два дні, а на третій з'єднались за злотого. О. 1862. III. 78.
З'є́дник, ка, м. Соучастник, соучастник в предварительном соглашении, заговоре. Хиба ми які з'єдники, хай бог милує, хиба ми змовилися, що ви нам віри не ймете. Лубен. у. (В. Леонтов).
З'єдно́чення, ня, с. Соединение.
З'єдно́чити, чу, чиш, гл. = З'єдна́ти 1. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра, — ти ж бо його ім'я з своїм ім'ям навіки з'єдночив. К. (О. 1861. III. 6).
З'єзуїтити, чу, тиш, гл. Сделать подобным иезуиту. З'єзуїчені попи. К. ПС. 97.
З'єрети́чити, чу, чиш, гл. Сделать еретиком. З'єретичені пани. К. ПС. 91.
З'єхи́дствувати, вую, єш, гл. Поступить ехидно. На світі все так іде, що писарь з'єхидствує, так йому й нічого. Кв. II. 149.
Зжа́литися, люся, лишся, гл. Разжалобиться. Зжалився, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче. Ном. № 4692.
Зжа́ти, ся. См. Зжина́ти, ся.
Зжахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Испугаться. Ледве промовив писарь, зжахнувшись. Кв. II. 274.
Зже́нтичитися, чуся, чишся, гл. О молоке: створожиться. Вх. Лем. 419.
Зже́рти. См. Зжира́ти.
Зжидові́ти, ві́ю, єш, гл. Сделаться алчным. Всі зжидовіли б і за гроші рідних батьків попродали. К. (О. 1861. I. 317).
Зжилова́тіти, тію, єш, гл. Сделаться жестким.
Зжина́ти, на́ю, єш, сов. в. зжа́ти, зіжну́, не́ш *(зожну́, зожне́ш. Сл. Нік)., гл. Сжинать, сжать. Зжав менший брат свою пшеницю. Стор. I. 22. Наш ґосподар рано встав, зо всіх полів жито зжав. Гринч. III. 671.
Зжина́тися, на́юся, єшся, сов. в. зжа́тися, зіжну́ся, не́шся, гл. Сжинаться, сжаться. Ще дівчина спатоньки не клалась, козакова пшениченька зжалась. Мет. 28.
Зжира́ти, ра́ю, єш, сов. в. зже́рти, ру́, ре́ш, гл. Пожирать, пожрать, сожрать.
Зжи́ти, зживу́, ве́ш, гл. 1) Прожить. От затого місяць зживе у нас, а ще не привикне. Ми з тобою вік зжили. Ном. № 11523. *2) Изжить. Сл. Нік. Зжити його з світу хоче. Пир. у., Конон.
Зжи́тися, зживу́ся, ве́шся, гл. Сжиться. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не зживеться. К. Досв.
Зжовти́ти, вчу́, ти́ш, гл. Пожелтить.
Зжовті́ти, ті́ю, єш, гл. Пожелтеть. Хоч як мак червонів, а я швидко зжовтів. Мог. 175.
Зжоло́бити, блю, биш, гл. Покоробить. Так його й зжолобило, аж носом закрутив. Стор. I. 176.
Зжоло́битися, блюся, бишся, гл. Покоробиться. Зжолобились двері. Грин.
Зжува́ти, зжую́, є́ш, гл. Сжевать. Сим. 99.
Зжури́ти, рю́, риш, гл. Иссушить печалью. Журба мене зжурила.
Зжури́тися, рю́ся, ришся, гл. Запечалиться, истомиться печалью. Константиногр. у.
Зза, пред. Из-за. Вилітали орли зза крутої гори. Нп. Баба сім миль зза пекла. Ном. № 242.
*Ззагоді, нар. Заблаговременно. Загрожує подібна доля, коли ззагоді не звінчає ще за свого життя невістку з парубком. Черемш.
Зза́ду, нар. Сзади. Кусь мене, вовче, ззаду, бо я зубів не маю. Ном. № 4006.
Зза́молоду, нар. С'измолоду. Колись танцював ззамолоду. Левиц. Пов. 54.
Ззива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зі(о)зва́ти, зізву́, веш, гл. Сзывать, созывать,
