*Здича́віння, ня, с. Одичание. Сл. Нік.
Здича́віти, вію, єш, гл. = Здичі́ти. Кота як завезти в ліс, то він зовсім здичавіє і не приступайсь до його. Волын. г. Здичавів хлопець. Св. Л. 158.
*Здича́лий, а, е. Одичавший. Сл. Нік.
*Здича́ння, ня, с. Одичание. Вони докоряли одне одлому найменчу вину… докоряли за байдужність, свою самотність, здичання в болоті життя. Коцюб.
Здичі́ти, чі́ю, єш, гл. Одичать. Здичіли гуси, що й додому не хтять. Каменец. у. Здичіє свиня в лісі, що горе й додому загнати. Каменец. у.
Здіб, здо́бу, м. Внешний, наружный вид, внешность, фигура. Вона́ на таки́й здіб, що і… Она такова же по внешнему виду, как и… Вх. Зн. 21.
Зді́бний, а, е. Пригодный, годный; способный. К. ХП. 16. Г. Барв. 384. Здібний, як віл до корита. Ном. № 6549. На тобі сукні дуже прибірні, а до роботи не здібні. Чуб. V. 1127.
Зді́бність, ности, ж. 1) Пригодность, годность. 2) Способность. Постеріг я в нім тогді велику здібность до поетичного критицізму. К. ХП. 21.
Здігна́ти, здожену́, не́ш, м. = Здогна́ти. Від одного втік, а другого не здігнав. Ном. № 7635.
Зді́дькатися, каюся, єшся, гл. Стать похожим на чорта, взбеситься.
Зді́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. здіжи́тися, жу́ся, жи́шся, гл. О квашне: сделаться плохою, негодною для употребления. Чи діжа здіжилась, чи хазяйка сказилась. Ном. № 1282. Діжа здіжилась, чоловіче, всього двоє хліба виходе… Стала вона тоді знати, шо діжі казати, шоб не здіжувалась. Мнж. 99.
*Здійма́ння, ня, с. Снятие, с'емка. Сл. Нік.
Здійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. здійня́ти, йму́, меш, гл. 1) Снимать, снять. За рученьку візьме, золот перстень здійме. Мет. 299. Не здіймай з мене, дідусю, шкури. Рудч. Ск. II. 15. На поріг ступає, шапочку здіймає. Лавр. 109. 2) Поднимать, поднять. Руки до бога здіймає, господа з небес благає. Мет. 417. Ой казав Криворук, що не здійме орда рук. Орда руки ізняла і козака заняла. Нп. Здійміть очі ваші. Єв. І. IV. 35.
Здійма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. здійня́тися, му́ся, мешся, гл. 1) Сниматься, сняться. 2) Подыматься, подняться. Сиві голубочки, здіймітеся вгору. Чуб. V. 998.
Здійми́ти, му́, меш, гл. Здійня́ти.
Здійми́тися, му́ся, мешся, гл. = Здійня́тися.
Здійня́ти, ся. См. Здійма́ти, ся.
*Зді́йснений, а, е. Осуществленный. Сл. Нік.
*Зді́йснення, ня, с. Осуществление. Два роки я ждав волі, але коли діждався, вона не дала мені здійснення моїх надій і бажань. Виннич.
*Здійсни́ти, ню́, ни́ш, гл. Осуществить. В душі здіймалось щось невиразне, незрозуміле й дуже кликало кудись, кликало щось побідити, здійснити щось хороше, велике. Виннич.
Здір, здо́ру, м. Внутреннее сало. Палець так би й загруз, як у кабанячому здорі. Левиц. ПЙО. I. 379.
Зді́яти, зді́ю, єш, гл. = Вді́яти.
Зді́ятися, ється, гл. безл. Произойти. Ось як воно здіялось, слухай. Стор. МПр. 40.
Здму́хувати, хую, єш, сов. в. здмухну́ти, ну́, неш, гл. 1) Сдувать, сдуть. Здмухни порох з стола. *2) Задуть, потушить. Здмухнув свічку і довго-довго дивився, як троянди оживали, побачивши сонце. Лепкий.
Здо́ба, би, ж. 1) = Здо́бич. Тогді то козаки у городі Полоному пили-гуляли, здобу хорошу собі коло жидів-рандарів мали. Дума. 2) = Здіб. Вх. Уг. 240.
Здоба́ритися, риться, гл. безл. Случиться. Вх. Лем. 419.
Здоби́ток, тку, м. = Здобу́ток. (Пішла) на здобитки, підв'язавши литки. Ном. № 10320. Тепер півник сидить дома, а котик ходить за ковбасами на здобитки. Рудч. Ск. I. 27.
Здо́бич, чі, ж. Добыча. Рудч. Ск. II. 148. МВ. I. 144. Ділили поміж собою здобич і гроші, що добули од жидів. Стор. МПр. 145. Ум. Здоби́ченька. Козацькая здобиченька марне пропадає. Макс. (1849). 62.
