Словник української мови (1927)/здобич

by Борис Грінченко

◀ здобиток

Словник української мови Борис Грінченко З здобич

здобичний ▶

Київ: Горно, 1927

Здо́бич, чі, ж. Добыча. Рудч. Ск. II. 148. МВ. I. 144. Ділили поміж собою здобич і гроші, що добули од жидів. Стор. МПр. 145. Ум. Здоби́ченька. Козацькая здобиченька марне пропадає. Макс. (1849). 62.