Зда́вній, я, є. Давний. Попід гаєм зелененьким здавняя стежечка. Рк. Макс.
Здавні́ти, ні́ю, єш, гл. Устареть.
Зда́вну, зда́вня, нар. = Зда́вна. Вона мене здавну знає. Чуб. V. 1033. Мири вічностю ся здавна називають. Ном. № 390.
*Здале́гідь и здали́гідь, нар. = Заздалегі́дь. Желех.
Зда́лека, зда́леку, нар. Издали, издалека. А то лихо, що боюсь, хоч здалека подивлюсь. Лав. 42. Здалеку най ся гріє квасоля, бо пригорить. Камен. у.
Зда́лий, а, е = Зда́тний. Желех.
Зда́лити, лю, лиш, гл. ? Сюди, сюди, парубочки, ми вам раді будем: бочку спалим, другу здалим — ми вам роздобудем. Гринч. III. 88.
Зда́лі, здаля́, нар. = Здале́ка. Вх. Лем. 419. То ж сестриця з братом здалі розмовляла. Чуб. V. 928.
Зда́ний, а, е = Зда́тний. Желех.
Зда́ння, ня, с. Мнение. *Зда́ння що до чо́го. Мнение относительно чего. Сл. Нік.
Зда́рити, рю, риш, гл. = Подарува́ти. Що не здарить можність наша, най покриє ласка ваша. Гол. III. 505.
Здармува́ти, му́ю, єш, гл. Истратить попусту. Здармувати час. Вх. Лем. 419.
Здарува́ти, ру́ю, єш, гл. Подарить, надавать подарков. Здарували йому на весіллі чотирі карбованці. Черк. у. Чорниці, які милостиві, здарували їй що мога. МВ. II. 164.
*Зда́тень, тня, м. Способный, артист. О, то великий здатень! Екатериносл. г. Сл. Яворн.
Зда́ти, ся. См. Здава́ти, ся.
*Зда́тливий, а, е. Уступчивый. Сл. Нік.
Зда́тний, а, е. 1) Способный. На хитрощі дівчата здатні. Котл. Ен. VI. 75. До чого здатний Петро? Каменец. у. 2) Годный, пригодный. Ми його приймали у своє село, бо він нам здатний: коваль, бачите, добрий з його. Каменец. у. Мені ці халяви не здатні, бо малі. Камен. у.
Зда́тність, ности, ж. 1) Способность. 2) Пригодность. *Желех.
Зда́тно, нар. Пригодно. Хоч не ошатно, та здатно. Ном. № 11251.
Зда́ча, чі, ж. Сдача. Дають мені шага грошей, ще й копійку здачі. Грин. III. 402.
Здвиг, гу, м. 1) Стечение, скопление. В Почаєві на Зелені свята — такий здвиг! Могил. у. 2) Праздник воздвижения креста господня, 14 сентября. МУЕ. III. 48.
Здвига́ти, га́ю, єш, сов. в. здвигну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Сдвигать, сдвинуть. Бачу, що він здвигає брови. МВ. II. 26. 2) = Здвигну́тися 2. Ударив кулаком по столу — аж вікна здвигнули. Мир. ХРВ. 195.
Здвига́тися, га́юся, єшся, сов. в. здвигну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Сдвигаться, сдвинуться, двинуться. Здвигнітеся, брати, від сну прокиньтесь. КЦН. 240. 2) Вздрагивать, вздрогнуть, дрогнуть, содрогнуться, всколыхнуться. Здвигнулися сіни, як бояре сіли, ще й не так здвигнуться, як горілки нап'ються. ХС. VII. 429. Ввесь Київ здвигнувся. К. МБ. III. 243.
Здви́гувати, гую, єш, гл. = Здвига́ти. Брати тільки плечима здвигують. Рудч. Ск. II. 102.
Здвиж, жу, м. Трясина. НВолын. у.
Здви́ження, ня, с. = Здви́г 2. ХС. I. 78. Ра́кове здви́ження. Так отвечают тому, кто доискивается праздника тогда, когда его нет. Гринч. I. 242.
Здви́жжя, жя, с. = Здвижо́вина. Полтавск. г.
Здвижо́вина, ни, ж. Трясина. НВолынск. у. См. Здвиж.
Здви́нути, ну, неш, гл. Шевельнуть. Зайчик… дух притаїв, оком не здвине, а пильно дивиться. Греб. 403.
Здебе́ла, нар. 1) Толсто, плотно. 2) Чолові́к здебе́ла. Человек дюжий, плотный. Черном.
Здебі́льша, здебі́льшого, нар. 1) Большей частью. 2) Более-менее. Поприбірав у хаті здебільшого. Сквир. у. *3) В значительной части. *4) В значительной степени. Розвиток с.-г. т-в здебільшого залежить від відповідного обслуговування кредитового кооперативу. Пр. Пр. 1926. *5) Большей частью.
Здекрето́вувати, вую, єш, сов. в. здекретува́ти, ту́ю, єш, гл. Опреде-
