Збли́зька́, нар. 1) Вблизи. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Ном. № 2623. 2) Изнедалека. Ой прилітає сім пар голубів зблизька. Чуб. V. 238.
Зблі́длий, а, е. Побледневший. Сонце викотилось з-за Дніпра й освітило їх зблідлі лиця й трохи червоні очі. Левиц. Пов. 38. Тонкі та зблідлі уста. Мир. Пов. II. 61.
Зблі́днути, ну, неш, гл. Побледнеть. Княгиня з переляку зблідла як стіна. Стор. МПр. 81.
Зблуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Заблудиться, сбиться с дороги. Широкая доріженька, коли б не зблудити. Чуб. V. 880. 2) Ошибиться. Присвідчиш ти мені, що мене любиш, запевне тим серцем нігди не зблудиш. Чуб. V. 137.
Зблужа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. зблуди́тися, джу́ся, дишся, гл. Сбиваться, сбиться с дороги. Та йде батько та з шляху зблужається. Чуб. I. 173.
Зблука́ти, ка́ю, єш, гл. Исходить блуждая.
Зблука́тися, ка́юся, єшся, гл. Заблудиться. Я зблукалась у житі як у лісі. Г. Барв. 353.
*Збле́клий, а, е. Поблеклый. Харьк. г. Сл. Яворн.
Зблякува́ти, ку́ю, єш, сов. в. збля́кнути, ну́, неш, гл. Поблекнуть. Біле личко не зблякує, а ні чорні брови. Гол. I. 314.
*Збо́втувати, тую, єш, сов. в. збо́вта́ти, та́ю, єш, гл. 1) Взбалтывать, взболтать; смешать. Желех. 2) Сделать мутным, замутить. Збовтали так воду, що й купатись не можна. Умань. Ефр.
Збогара́дитися, джуся, дишся, гл. Выпросить, вымолить. Чи не збогараджусь у вас пшонця?
Збогати́ти, чу́, ти́ш, гл. = Збагати́ти.
Збоє́цький, а, е. Разбойничий. По шляхетській гордували, по збоєцькій жартували. К. Досв. 115.
Збожеві́льніти, ню, ниш, гл. = Збожево́літи. Чи ти здурів, чи збожевільнів? Ном. № 1380.
Збожево́лілий, а, е. Безумный, сумасшедший. Збожеволілими очима прикро дивилися на Грицька. Мир. Пов. I. 122.
Збожево́літи, лію, єш, гл. С ума сойти. Котл. (1874), 341. ЗОЮР. II. 206. Чоловік дивиться, — чи не збожеволів наймит. Г. Барв. 198.
Збо́жжя, жя, с. = Збі́жжя.
Збожі́лля, ля, с. Хлеб на корню. Збожілля шелестіло. Св. Л. 308. См. Збі́жжя.
Збо́їни, їн, ж., мн. Мелко перебитая солома.
Збо́їч, ча, м. = Ка́чка 3. МУЕ. III. 24.
Збо́ку, нар. 1) Сбоку. У жупані, кругом пані і спереду й збоку. Шевч. 18. 2) Со стороны. Ти мене не хвали, нехай люде збоку похвалять. Ном. № 13329. Зараз збоку всі побачать, що де яка мила. Чуб. V. 37.
Зборгува́ти, гу́ю, єш, гл. Раздать в долг. Увесь крам зборгував, а грошей кат-ма.
*Збо́рина, ни, ж. Сборка, складка. А свита трохи не така: стан іззаду — із великими зборинами і застібається ґудзиком. Крим.
*Збо́рня, ні, м. 1) С'езжая расправа. Повели його до зборні. Крим. 2) Сельский сход. Омелько тепер за десятського, дядьків на зборню гукає. Пир. у., Конон. 3) Казарма. Желех.
Збороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зборони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Запрещать, запретить, воспрещать, воспретить; помешать. Коли не дали нам з собою жити, то не зборонять в гробі ся любити. Чуб. V. 117. 2) Защищать, защитить. Не зборонить тебе ні отець, ні мати. Мл. л. сб. 297.
Зборо́ти, рю́, реш, гл. Побороть, одолеть. Добра та корова, що й людей зборола. Посл.
*Збо́рчастий, а, е. Пущенный в складки, покрытый складками. Зборчасту спідницю наділа. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Збо́рчий, чого, м. Сборщик податей.
*Збо́рщик, ка, м. = Збо́рчий. Вона служить у зборщика. Крим.
*Збо́чений, а, е. 1) Искривленный. 2) Сбившийся на бок, в сторону. Сл. Нік.
*Збо́чення, ня, с. 1) Уклонение,
